Ікона Серафима Саровського: історія, значення, у чому допомагає і як молитися?

В християнстві існує велика кількість легендарних ікон. Однією з найпопулярніших вважається ікона Серафима Саровського, значення якого переоцінити дуже важко. Святий народився в 18 столітті, але за роки свого життя зробив внесок у становлення християнської віри праведними справами. За життя він зумів допомогти великій кількості людей. І сьогодні до його образу звертаються з молитвами.

У статті розглянемо деякі факти з житія святого, значення, ніж допомагає ікона Серафима Саровського і які дива відбуваються сьогодні.

Житіє преподобного

Народився Серафим в середині 18 століття в Курську. Сім’я святого була заможною.

Коли хлопчикові було три роки, його батько помер. Незадовго до смерті Серафима він розпочав будівництво храму. Після його смерті всі обов’язки лягли на матір хлопчика. Одного разу вона взяла сина з собою на будівництво. Дитина, граючи, впав з дзвіниці. Жінка дуже злякалася, але, спустившись вниз, побачила свого сина цілим і неушкодженим. У цьому вона розглянула Боже піклування.

Вдруге життя хлопчика виявилася під загрозою, коли йому було 10 років. Він дуже сильно захворів. Надії на одужання не залишалося. Але одного разу вночі маленькому Серафиму приснилася Божа Матір, яка пообіцяла зцілити його.

В цей час по Курську йшов хід з чудотворною іконою Знамення Божої Матері. Агафія, так звали маму дитини, доклала до неї сина й попросила про його якнайшвидше одужання. Після цього Серафим, або, як його ще називали після хрещення, Прохор, пішов на поправку.

Пізніше, коли хлопчик підріс, старший брат, який займався торгівлею, почав навчати Прохора своїй майстерності. Хлопчикові це було зовсім не цікаво. Його душа прагнула до Бога. Він щодня відвідував храм і весь час молився. Для цього йому доводилося прокидатися рано вранці, щоб встигати на ранкову службу. Прохор швидко навчився грамоті і почав читати Святе Письмо. Мама звернула увагу на прагнення сина бути ближче до Господа і зраділа цьому, тому не змушувала ходити допомагати братові.

Вже в підлітковому періоді юнак прийняв рішення присвятити своє життя служінню Богові. Його мати не стала заперечувати сина і дала своє благословення.

Першим його вчителем став самітник Досифей з Києво-Печерського монастиря. Саме він оглянув хлопця справжнього христового слугу і благословив молодого хлопця на життя в Саровської пустелі.

У віці дев’ятнадцяти років в Сарові Прохор був прийнятий настоятелем в пустелі старцем Пахомієм. Так і почалося Богослужіння преподобного Господу. Після його стали називати Серафимом Саровським. Через все своє життя він проніс своє особливе ставлення до Божої Матері.