Незважаючи на те, що часи Катерини нагадують про сильному закріпачення селян на тлі привілейованого дворянства, імператриця вперше реформувала політику з часів Петра Першого. Завдяки внутрішній і зовнішній політиці Катерини, Росія не тільки розширила свої кордони, але й увійшла в число великих держав.
Внутрішня політика Катерини 2.
Дуже багато хто, говорячи про внутрішній політиці Катерини, приводять в приклад «освічений абсолютизм». При ній зміцнилося самодержавство, відбулася централізація країни. Не дивлячись на думку Дідро і Вольтера про рівність усіх людей, Катерина підтримувала посилення експлуатації селян, однак не шкодувала титулів і звань для відзначилися в боротьбі за благо Росії. Незважаючи на своє бажання скасувати утиск селян, імператриця прекрасно розуміла, що дворяни, які й звели її на трон, точно так само можуть і позбавити її влади, тому йшла на поводу у вищого суспільства, погіршуючи становище селян.
У 1775 році імператриця дозволила займатися промисловістю всім бажаючим, створивши Маніфест про свободу підприємництва. Завдяки цьому на зміну мануфактурам стали приходити розвиваються фабрики і заводи. Причому значна частина підприємців мала селянські коріння.
Вся територія Росії була поділена Катериною на 50 губерній по кілька сотень жителів кожна. Багато сільські поселення були перейменовані містами, а пізніше стали адміністративними центрами.
Катерина планувала змінити мислення суспільства глобально, тому особливу увагу зосереджувала на освіту та просвітництво:
- у губернських містах були відкриті народні училища;
- у програмі навчання значне місце займали іноземні мови та гуманітарні предмети;
- пройшла реформація кадетських корпусів, створені інститути для дівчат, наприклад, Смольний інститут благородних дівиць.
Катерина зобов’язала у кожному місті відкрити лікарню або госпіталь. Через брак лікарів, кадри запрошувалися з Європи. Заохочуючи всякого роду скачки в розвитку медицини, Катерина перша зважилася зробити щеплення від віспи.
Зовнішня політика Катерини 2 коротко.
Катерина Велика провела на російському престолі майже 35 років. За ці роки Росія стала великою державою.
Приєднавши в 1794 році Крим і Новоросію, країна отримала вихід до Чорного моря.
У 1773, 1793 і 1795 після розділів Речі Посполитої, була приєднана Західна Україна, Білорусь, частина Литви, що позбавило місцевих жителів цих земель від національного гніту, але повернуло до кріпацьким порядкам, змусивши їх зробити крок назад у своєму розвитку.
