Особливості внутрішньої будови плазунів
Розвиток та розквіт плазунів відносять до палеозойської і мезозойської ери, коли на землі відбулися глобальні зміни кліматичних умов.
Освіта класу було сопровождаемо такими прогресивними еволюційними змінами:
- збільшення мозочка головного мозку, поява кори великих півкуль в зародковому стані;
- шийний відділ забезпечив більшу рухливість голови, що призвело до більш досконалого використання органів почуттів;
- пояси кінцівок зміцнились і зв’язалися з осьовим скелетом, що дало посилення опори на кінцівки;
- легеневе дихання – освіта повітроносних шляхів (трахеї і бронхів), поява грудної клітки;
- трикамерне серце, формування неповної перегородки шлуночка;
- поява тазових нирок;
- удосконалення кровоносної системи;
- внутрішнє запліднення, відкладання яєць на суші.
У характеристиці внутрішньої будови плазунів відзначаються також риси успадковані ними від земноводних, такі як змішана кров, наявність в серцевому м’язі одного шлуночка, непостійна температура та інше.
