Історія створення
Унікальність Ан-72 проявилася в тому, що ініціатором його створення (1972) стало ОКБ імені О. К. Антонова, а не військове відомство. Техзавданням пропонувалося, що літак повинен піднімати до п’яти тонн вантажу і здійснювати десантування людей, а також невеликі розміри і швидкопідйомність для зльоту-посадки у слабо підготовлених місцях.
Ефект Коанда
Головною «родзинкою» проекту провідний конструктор вибрав реалізацію ефекту Коанди. Без занурення в теорію аеродинаміки і технічні деталі досить сказати, що розташовані спеціальним чином над крилами двигуни створювали додатковий (до 20 %) імпульс і тягу від зустрічі струменя газів з поверхнею крила. Прагнучи якомога більше скоротити посадковий пробіг, ввели в систему гальмування парашут, а для зменшення нестабільності змінили форму хвостового оперення і кіль. В хвіст ж перемістили і вантажний люк.
Про дослідному зразку випробувачі говорили тільки позитивно, на висоті були всі характеристики:
- Ергономіка кабіни, надійність і актуальність обладнання.
- Знижений ешелон гучності.
- Простота управління і хороша маневреність.
- Застосовуються композитні матеріали: скло – і вуглепластик.
Всі були настільки вражені результатами незакінчених тестів Ан-72, що запустили його в серійний випуск в 1977 році, навіть не дочекавшись їх завершення (зарубіжний аналог – Боїнг YC-14 – у виробництво так і не пішов). Таким літаком зацікавилася і цивільна авіація, але їй потрібно було щось інше і по вантажопідйомності, і по дальності. В результаті і те, і інше збільшили.
Для випуску практично нової машини знадобилося час, і перший її зразок побачив світ у 1985 р. Нарешті-то в 1989 р. Ан-72 злетів остаточно. Перші примірники «осідлали» штабісти (в армії цей борт так і прозвали – генеральським), а ось у десантників він не прижився (командирська машина всередину Ан-72 входила, а ось десантна – ні). В чорновій роботі як у військових, так і цивільних ця машина показала себе трудягою, за що отримала додаткове прізвисько – Верблюд.
