Рівно через рік після закінчення Другої світової війни у Новосибірську було створено ОКБ-13 (дослідне конструкторське бюро), яке очолив молодий (йому не було ще й сорока років) авіаконструктор Олег Антонов. Через шість років ОКБ переїхало в Київ, що й визначило його долю в XXI столітті. За високоплан Ан-12 Антонов був нагороджений Ленінською премією і став генеральним конструктором. Незважаючи на нібито нещасливий номер ОКБ, Антонов «підняв» в небо Ан-72 (1977), Ан-124 «Руслан» (1982) і Ан-74 (1983) Після смерті Олега Костянтиновича Антонова, в 1984 р., ОКБ присвоєно його ім’я.
Після розпаду СРСР «Антонов», що став державним підприємством. На старих напрацювання і кадрах створено регіональний літак Ан-140 (1997 р.) і Ан-148 (2004 р.). Деградація ОКБ після смерті в 2006 р. наступника О. К. Антонова наявності. З моделі Ан-158 (2011) почалися проблеми. Єдиний у світі комерційний користувач цього літака – Куба, що має всього шість примірників – у 2015 р. призупинила їх експлуатацію. За два останніх року ДП «Антонов» не зробив нічого і в липні минулого року було ліквідовано.
Історія створення
Унікальність Ан-72 проявилася в тому, що ініціатором його створення (1972) стало ОКБ імені О. К. Антонова, а не військове відомство. Техзавданням пропонувалося, що літак повинен піднімати до п’яти тонн вантажу і здійснювати десантування людей, а також невеликі розміри і швидкопідйомність для зльоту-посадки у слабо підготовлених місцях.
Ефект Коанда
Головною «родзинкою» проекту провідний конструктор вибрав реалізацію ефекту Коанди. Без занурення в теорію аеродинаміки і технічні деталі досить сказати, що розташовані спеціальним чином над крилами двигуни створювали додатковий (до 20 %) імпульс і тягу від зустрічі струменя газів з поверхнею крила. Прагнучи якомога більше скоротити посадковий пробіг, ввели в систему гальмування парашут, а для зменшення нестабільності змінили форму хвостового оперення і кіль. В хвіст ж перемістили і вантажний люк.
Про дослідному зразку випробувачі говорили тільки позитивно, на висоті були всі характеристики:
- Ергономіка кабіни, надійність і актуальність обладнання.
- Знижений ешелон гучності.
- Простота управління і хороша маневреність.
- Застосовуються композитні матеріали: скло – і вуглепластик.
Всі були настільки вражені результатами незакінчених тестів Ан-72, що запустили його в серійний випуск в 1977 році, навіть не дочекавшись їх завершення (зарубіжний аналог – Боїнг YC-14 – у виробництво так і не пішов). Таким літаком зацікавилася і цивільна авіація, але їй потрібно було щось інше і по вантажопідйомності, і по дальності. В результаті і те, і інше збільшили.
Для випуску практично нової машини знадобилося час, і перший її зразок побачив світ у 1985 р. Нарешті-то в 1989 р. Ан-72 злетів остаточно. Перші примірники «осідлали» штабісти (в армії цей борт так і прозвали – генеральським), а ось у десантників він не прижився (командирська машина всередину Ан-72 входила, а ось десантна – ні). В чорновій роботі як у військових, так і цивільних ця машина показала себе трудягою, за що отримала додаткове прізвисько – Верблюд.
Опис літака Ан-72 і його особливості
Де випускали цей літак? Виробник Ан-72 – ОКБ «Антонов». «Чебурашка», як його називають в народі за два двигуна, що піднімаються над крилами, – високоплан зі стрілоподібним крилом. Він є унікальним транспортником, до цього часу несе службу в збройних силах РФ.
Ан-72 в повному обсязі відповідав вимогам до апаратів короткого зльоту-посадки (далі по тексту – КВП):
- Невелика вага і пристойна швидкість.
- Не довга розгінна доріжка – якість середнє і нижче.
- Стійка, при дотриманні визначеної швидкості посадки, і неординарна її траєкторія.
- Він у прямому, а не переносному сенсі, «стрибає» вгору.
При посадці треба було дотримуватися правило зниженій швидкості (до 165 км/год) і тоді Чебурашка, або, як його називали в Європі, Вугляр, міг сісти на поле з купинами по площі дорівнює квадратному кілометру (17 стандартних садових ділянок площею шість соток), а його пробіг по землі становив менше чотирьохсот метрів. Для зльоту йому вистачало й півкілометра.
Цікаві факти
Ще при проведенні випробувальних польотів, а також на самому початку експлуатації було встановлено три світових рекорди висоти і швидкості польоту.
У 1986 р. врятована експедиція на Полярний полюс планети. Завдяки короткою злітною смугою з снігу і льоду (300 м), АН-72 злетів з 27 пасажирами – членами експедиції.
У 1987 р. в умовах полярної ночі літак пролетів більше двадцяти тисяч кілометрів від Чукотки до Антарктиди, утворюючи посадку на невміло підготовлену науковцями майданчик.
Модифікації
Модифікації Вугляра:
- Ан-72 – базовий літак в основному військового спрямування.
- 72АТ. Машину використовують для доставки однотипних вантажів, в основному військового спрямування.
- 72А – це арктичний варіант повітряного судна. Його експлуатують як у цивільних, так і військових цілях.
- 72Р – військовий розвідник, використовує сучасні засоби.
- 72С – «генеральський» борт з поліпшеним салоном.
- 72В – експортний військовий варіант.
- 72П. його експлуатують прикордонні війська для спостереження за прибережною територією.
Ан-72 – технічні характеристики
Які має характеристики літаків?
- Екіпаж – від 3 до 5 осіб.
- Довжина – 28,1 м.
- Висота – 8,65 м.
- Розмах крила – 31,9 м.
- Мінімальна маса – 19,5 тисяч кг.
- Максимальна злітна маса – 34,5 тисяч кг.
- Максимальна маса палива – 13 тисяч кг.
- Вантажомісткість – 10 000 кг чого-небудь, у тому числі 70 військовослужбовців або 25 місць для «вантажу 300» та осіб, які його супроводжують.
- Силова установка – два турбореактивних двигуна «Прогрес».
- Швидкість максимальна – 720 км/год.
- Швидкість звичайна – 575 км/год.
- Максимальна відстань польоту (без вантажу) – до 5,0 тис. км.
- Польотне відстань з максимальним навантаженням – до 1,2 тис. км.
- Висотний межа – 10,1 км
- Злітна розбіг – до 0,8 км.
- Пробіг при посадці – до 0,45 км
Озброєння:
- гарматне – 23-мм гармата ГШ-23Л в універсальному гарматному контейнері на підвісці;
- 2 некеровані ракети С-5 (57–мм, дальність 1,8 км) на підвісці;
- 4 бомби ФАБ-100 на підвісках.
Всередині
Кабіна Ан-72 (салон) нагадує іграшку-трансформер. З ним можна виконувати різні маніпуляції, змінюючи внутрішній простір по-всякому.
І чотири ілюмінатора, розподілені порівну з двох відсіків різних класів (при пасажирському варіанті), можуть опинитися в одному відсіку (при вантажному варіанті) кабіни-салону загальним обсягом понад 40 м3 (9,0*2,2*2,15 метрів).
Новаторською модель військово-транспортного літака Ан-72 можна назвати ще й тому, що вперше в радянській транспортної авіації навігаційні системи замінили штурмана.
Також вперше була застосована нова конструкція та розташування вантажного люка і рампи. При здійсненні навантажувально-розвантажувальних робіт рампа выкатывалась з хвоста літака, опускаючись в цілях зручності навантаження, а в польоті вона йшла під черево літака. Кабіна має спеціальне швартовочное пристрій, кран-балку і відкидні сидіння. Завантаження-розвантаження займає 15 хвилин, заправка – ще десять. Екіпаж поміщається в одну легкову машину.
Шасі
Розглянемо шасі Ан-72. При проектуванні були вивчені більше трьох десятків схем, включаючи «екзотичні». Шасі забезпечує виконання «вуглярем» його головної риси – сідати практично скрізь (поле з купинами, ґрунтова путівець, сніговий покрив і навіть крижини в Антарктиці) з пробігом до півкілометра. Пятиопорное забирається шасі при відмові гідравліки випускалося механічним шляхом (відповідні замки відсутні). Ан-72 може приземлитися без особливих незручностей на трьох основних і носової стійки, якщо одна зламається. Щодо навантаження на одне колесо «бінокля» поступався навіть більш просунутий і сучасний Іл-76.
Арктичний варіант Ан-72 або, як її згодом стали називати, щоб не плутатися, Ан-74 (саме іменувати, так як відмінностей від моделі 72А практично не було) став незамінний для застосування в усіх сферах життя на сибірських просторах і в суворому кліматі Крайньої Півночі Росії і Антарктики. На ньому були додатково обладнані місця для штурмана і гідролога.
На кінцях хвоста і крил для більшої помітності з’явилися червоні смуги, плюс спеціальна забарвлення для контролю за обмерзанням. Обладнаний опуклий обтічний ілюмінатор (огляд став краще) і відповідний перекидач для вантажу, якщо посадка не передбачена.
Льотні події і катастрофи
Це досить надійний літак і його експлуатують уже понад 30 років як у військовій, так і в цивільній авіації. Але катастрофи Ан-72 теж були, в тому числі і з загибеллю екіпажу та пасажирів:
- Осінь 1971 р. р. Під Ленський із-за перевантаження і руйнування механізації зіткнувся з сопкою. Загинули 13 чоловік, що знаходилися на борту.
- Літо 1994 р. Аварійна посадка в аеропорту р. Курган. Через знеструмлення обладнання перевищена посадкова швидкість – виїзд з посадкової смуги.
- Осінь 1994 р., р. Воркута. Викотився зі злітної смуги з-за відмови гідравліки.
- Зима 1995 р., близько р. Гостомля. Літак, що належав Україні, скоїв зіткнення з Ан-70. Здійснив аварійну посадку.
- Зима 1996 р. При зльоті з аеродрому «Мирний» мимовільно включився реверс другого двигуна, літак зіткнувся з перешкодою і згорів.
- Зима 1996 р. При посадці літак викотився з доріжки.
- Зима 1996 р. Зник при прольоті над Атлантичним океаном біля узбережжя Анголи (можливо збитий). Літак належав Республіці Молдова.
- Осінь 1994 р. Належить Центральноафриканській Республіці літак, що сів на «черево» в аеропорту Лузамба (Ангола). Пілот забув, що є шасі.
- Літо 2000 р. за розгерметизації салону літака у пілотів і пасажирів розвинулася гіпоксія, вони втратили працездатність. Замість згубного падіння з висоти 8 кілометрів, літак штатно приземлився в Ростові-на-Дону.
- Весна 2002 р. Груба посадка в аеропорту Вамена. При посадці зламалася носова стійка з подальшою пожежею.
- Зима 2012 р. при посадці на аеродромі р. Шимкент в складних метеоумовах літак з працівниками прикордонної служби впав у розташований поруч кар’єр (загибель всього екіпажу).
Висновок
Всього було зібрано більше 200 літаків Ан-72 різних модифікацій, у тому числі 80 у варіанті Ан-74. В даний момент в Росії як у військових, так і в цивільній авіації «працює» понад шістдесят примірників і за кордоном «працює» не менше двадцяти моделей.
Чебурашка сьогодні не тільки живий, але і затребуваний. Відзначився він і в складі наших військ в Сирії. Зовсім нещодавно Міноборони РФ розмістило замовлення на доведення декількох Ан-74. Замовлення розміщений в Росії і його мета – збільшити вантажопідйомність літака ще на 10 %.
