Кузов, фарба і корозія
Це окрема тема для розмов. На автомобілі практично була відсутня яка-небудь захист від корозії, зважаючи чого метал дуже швидко іржавів. Фарба відлітала, а на голих ділянках вмить з’являлися осередки корозії. Потрібно сказати, що і сам метал був досить тонким. Дуже часто доводилося цю машину обробляти мовилем і антигравием, щоб хоч якось уповільнити процес гниття. Знайти ВАЗ-21043 в рідній фарбі дуже важко. Багато примірники піддавалися фарбуванню. А так як «четвірка» була робочою машиною, над якістю робіт ніхто не заморочувався – багато хто просто фарбували машину з балончика.
Розміри, кліренс
Автомобіль має практично такі ж розміри, як і «Лада» п’ятої серії. Так, загальна довжина кузова становить 4,11 метра, ширина – 1,62, висота – 1,44 метра. Дорожній просвіт, як і у всіх «Жигулів», тут був істотним – 17 сантиметрів. Це дозволяло використовувати машину навіть там, де дорога була відсутня в принципі.
Салон
Дизайн інтер’єру тут такий же, як і на «п’ятірці». Ключовою особливістю ВАЗ-21043 було наявність більш комфортних сидінь від «сімки». В іншому ж машина нічим не відрізнялася від інших «Жигулів». Для водія передбачена аскетична панель приладів і нерегульований четырехспицевый кермо. До речі, на перших версіях щиток приладів був без тахометра. Але контролювати обороти можна було і без нього – двигун легко прослуховувався в салоні. Крім того, були обурення з приводу торпеди. Вона постійно скрипіла на купині. Відчайдушні власники повністю розбирали салон і проклеивали численними листами шумоізоляції. Ефект був, але повністю позбавитися від шумів все одно не вдавалося.
Сидіння в машині не мають доброго поперекового підпору. З часом крісла проминались і рвалися. З-за цього на багато автомобілі встановлювалися чохли. А деякі і зовсім ставили сидіння від іномарок.
