Східний торговий шлях
Морський і річковий шлях, пролегавший від Балтійського моря до Візантії через східну Європу на початку X – середині XIII століття, називався шляхом «Із варяг у греки», «Варязький шлях», або «Східний шлях». Він був одним з водних шляхів, який контролювався представниками народів, що проживали на узбережжі Балтики. Звідти він вів на південь, на схід Європи і в Малу Азію.
На думку академіка Д. С. Лихачова, ця торгова магістраль була найважливішою для Європи аж до XII століття, до того моменту, коли торговельні зв’язки між північчю і півднем перемістилися на захід. З скандинавських країн на південь везли залізо, зброя, амбру, вироби з шкіри кита, моржовую кістка, художні товари.
А також вироби, які були предметом грабежу, здійснюваного вікінгами на землях Західної Європи: тканини, коштовності, начиння з срібла, французькі вина. З Візантії поставлялося вино, прянощі, ювелірні вироби, ікони, книги. З Русі – хутра, льон, віск, мед, смола, шкіра, зброю, хліб, вироби ремісників, срібло в монетах.
Потрібно відзначити, що довгий час межа між торгівлею і грабунком на шляху з варяг у греки була розмитою.
