Святиня Покровського собору
Для Ізмайловського Покровського собору був зроблений список з справжньої Єрусалимської ікони Богоматері. Після епідемії чуми 1771 р. православні стали особливо почитати цю ікону. А в 1826 р., за існуючим переказами, саме вона зупинила епідемію холери.
Цар Федір Олексійович любив проводити на Ізмайловському острові літо, а після його смерті в 1682-го там проводила багато часу царівна Софія, яка дуже любила сади. Разом з нею жив її брат цар Іван, який сидів на троні разом з Петром I. Сам Петро I в Ізмайлові не жив, але часто бував, влаштовував потішні бої, плавав по Срібно-Виноградним ставків на старому ботике свого батька. На острові зловили в 1689 р. керівника стрілецького бунту Федора Шакловитого. Після опали Софії, Петро подарував Ізмайлово братові Івану, а після смерті Івана там оселилася його вдова Парасковія Федорівна з дочками Катериною, Параскою та Ганною, яка згодом стала імператрицею Анною Іоаннівною.
Ізмайлово у 18-19 століттях
Після перенесення столиці в Санкт-Петербург значення Ізмайлова утраилось. Але тут проводили час і Анна Іванівна, Єлизавета Петрівна.
Під час Вітчизняної війни 1812 р. тут були французи. Намагаючись зігрітися в морозну зиму, вони палили багаття в Покровському соборі, чому тріснув іконостас і нахилився один купол.
У 1837 р. імператор Микола I віддав свої володіння під богадільню для нижніх чинів, постраждалих у Вітчизняній війні 1812 р. Богадільня була прибудована до Покровського собору з точки зору архітектури не дуже вдало. Так собор став будинковим храмом Миколаївської богадільні. Вона проіснувала на острові до 1917 р.
Ізмайлово відвідували багато відомих людей, у тому числі А. Дюма, цікавиться історією Петра I.
