Герой не зломлений
На закінчення розповіді про те, що таке «мцирі», хочеться відзначити, що, незважаючи на те, що доля героя зображена трагічна, він до кінця залишився гордим і сміливим, волелюбною людиною. Вже на смертному одрі він наприкінці своєї сповіді просить про те, щоб його перенесли в затишний куточок, що знаходиться в саду монастиря.
Перед смертю він хоче побачити гірські вершини свого рідного краю, якого йому не судилося досягти. У своїх останніх словах він висловив думку про те, що піде в інший світ, хоча і думаючи про свою нещасливу долю, але при цьому нікого не буде проклинати.
На перший погляд може здатися, що ці слова належать людині, зломленому важкою долею. Проте в кінці фрази «І нікого не прокляну!» стоїть знак оклику, з чого можна зробити висновок про романтичної спрямованості героя поеми «Мцирі», якого охоплює шаленство в його благородній пристрасті – дістатися до рідних місць.
На думку критиків, тут проглядається переконаність Мцирі в тому, що, всупереч його загибелі в монастирі, всупереч тому, що він не зміг втілити в життя свою світлу мрію – повернутися на батьківщину предків, ця мета буде їм досягнута. Бути може в іншому, більш прекрасному світі, вже за порогом смерті.
Поема була високо оцінена критиками. Так, наприклад, за словами Бєлінського, її героя характеризує душа вогняна, а також могутній дух, велетенська натура.
