Добре взимку кататися на санчатах… Скрипить під полозами свіжий сніжок… Що ж таке санчата? Це маленькі дерев’яні санки для катання з гірки або навіть для перевезення вантажів. Називається полозками і рухома ковзаюча деталь в деяких механізмах.
Походження слова
Даль припускає, що походить слово від дієслова салазить – «ковзати, з’їжджати». Він наводить приклад: «Ноги салазят, не можна ходити». У словнику Фасмера дається більш детальний аналіз етимології цього слова і показано розбіжності між вченими. І слово “лазити” йому призначають предки, і слово «склизкий», і навіть латинське salio – стрибати. Є і дуже несподівані значення слова “санчата”. Ось, наприклад, в тамбовської губернії, за свідченням Даля, санчатами називали нижні вилиці, щелепи. Санчата підбити, відвернути – мова тут явно не про дитячих санчатах!
Санчата, чунки, сани
Як виглядали санчата? Вони відрізнялися від сучасних санок і мали закриті з боків високі бортики і цілісне дно. Нерідко їх поверхня була прикрашена орнаментами.
Дитячі масляні санки називалися ще «чунки». Каталися на них не лише діти. На масляну з гір з’їжджали люди всіх віків. Веселилися всі! Чунки були багато прикрашені різьбленням і малюнками, тому в теплу пору їх вішали на стіну як прикраси.
Санчата – це різновид саней, а сани були цілком серйозним транспортом, використовувалися не для забави, а для переїздів на багато верст. Придумані вони були раніше колісних возів, але і паралельно з ними часто вигравали конкуренцію на російських дорогах. Сани відрізнялися плавністю ходу і ще виявлялися незамінні в болотистих місцях, де рятувала велика площа поверхні полозів, і вони перетворювалися на подобу лиж. До речі, сучасні болотоходи повернулися від коліс до полозах – так легше не загрузнути.
