Японія – це країна з дуже своєрідною культурою. Формування її значною мірою посприяли особливості географічного положення та геологічні фактори. Японці змогли обжити долини і побережжя, проте постійно страждають від тайфунів, землетрусів, цунамі. Тому немає нічого дивного в тому, що їхня національна свідомість обожнює природні сили, а поетична думка прагне проникнути в саму суть речей. Це бажання втілюється в лаконічних формах мистецтва.
Особливості японської поезії
Перш ніж розглядати приклади хокку, необхідно звернути увагу на особливості мистецтва Країни висхідного сонця. Лаконічність ця виражається по-різному. Вона властива і японському саду з його незаповненим простором, і орігамі, і творам живопису і поезії. Головні принципи у мистецтві Країни висхідного сонця – це природність, недомовленість, а також мінімалізм.
У японському слова не римуються. Тому в даному мовою не могла скластися звична для вітчизняного обивателя поезія. Однак Країна висхідного сонця подарувала світові не менш прекрасні твори під назвою хокку. В них прихована мудрість східного народу, його неперевершене вміння пізнавати допомогою природних явищ сенс буття і сутність самої людини.
Хокку – поетичне мистецтво Країни висхідного сонця
Дбайливе ставлення японців до свого минулого, до спадщини давнину, а також суворе дотримання правил і норм віршування перетворило хокку в справжній вид мистецтва. В Японії хокку є окремим типом майстерності – наприклад, як мистецтво каліграфії. Свою справжню ємність воно набуло в кінці XVII століття. На неперевершену висоту зумів його підняти відомий японський поет Мацуо Басьо.
Людина, який зображується у вірші, завжди знаходиться на тлі природи. Хокку покликана передавати і показувати явища, але не називати їх прямо. Ці коротенькі вірші іноді називають «картинами природи» в поетичному мистецтві. Невипадково до хокку створювалися і художні полотна.
Розмір
Чимало читачів задаються питанням про те, як написати хокку. Приклади цих віршів показують: хокку – це коротеньке твір, який складається лише з трьох рядків. При цьому перший рядок має містити в собі п’ять складів, друга – сім, третя – також п’ять. Протягом століть хокку були основною поетичною формою. Стислість, смислова ємність та обов’язкове звернення до природи – ось основні характеристики цього жанру. Насправді, правил складання хоку набагато більше. Складно повірити, але в Японії мистецтву складання таких мініатюр навчалися десятиліттями. І до цих занять також додавалися уроки живопису.
Японці також розуміють хокку як твір, що складається з трьох фраз 5, 7, 5 складів. Розходження в сприйнятті цих віршів різними народами полягає у тому, що на інших мовах зазвичай вони записуються в три рядки. По-японськи ж вони пишуться в один рядок. А раніше їх можна було побачити і написаними зверху вниз.
Вірші хокку: приклади для дітей
Нерідко школярі отримують на будинок завдання вивчити або скласти хокку. Ці короткі вірші легко читати і швидко запам’ятати. Це демонструє наступний приклад хокку (2 клас – дуже ранній час, щоб проходити японську поезію, проте у разі необхідності школярі можуть звернутися до даного трехстишию):
Сонце заходить,
І павутинки теж
В сутінках тануть…
Автор цього лаконічного вірша – Басі. Незважаючи на ємність тривірші, читач повинен підключити уяву і частково взяти участь у творчій роботі японського поета. Таке хокку також написано Басі. У ньому поет зображує безтурботне життя маленької пташки:
У луках привільних
Заливається піснею жайворонок
Без праць і турбот…
Киго
Багато читачів запитують про те, як написати хокку російською. Приклади даних трехстиший показують, що однією з основних особливостей цього жанру поезії є співвіднесення внутрішнього стану людини з порою року. Це правило також можна використовувати у творі власних хокку. У правилах класичного віршування обов’язковим було вживання особливого «сезонного» слова – киго. Воно являє собою слово або фразу, яке вказує на пору року, описане у вірші.
Наприклад, слово «сніг» буде вказувати на зиму. Фраза «Місяць в імлі» може вказувати на прихід весни. Згадка про сакуру (японської вишні) буде також вказувати на весну. Слово кінга – «золоті рибки» – буде свідчити про те, що поет зображує у своєму вірші літо. Цей звичай використання киго прийшов до жанр хокку з інших форм. Однак ці слова також допомагають поетові вибрати лаконічні слова, надають змістом твору ще більшу глибину.
Наступний приклад хокку розповість про літо:
Сонце сяє.
Птахи принишкли опівдні.
Літо настало.
А прочитавши наступне японський тривірш, можна зрозуміти, що описуваним порою року є весна:
Вишня цвіте.
Дали оповив туман.
Світанок настав.
Дві частини в трехстишии
Ще однією характерною особливістю хокку є використання «ріжучого слова», або кирэдзи. Для цього японські поети використовували різні слова – наприклад, я, кана, кері. Однак вони не перекладаються на російську мову, оскільки мають дуже розпливчасте значення. По суті, вони являють собою певну смислову відмітку, яка ділить тривірш на дві частини. При перекладі на інші мови зазвичай замість кирэдзи ставиться тире або знак оклику.
Відступ від загальноприйнятої норми
Завжди знаходяться такі художники чи поети, які прагнуть порушити загальноприйняті, класичні правила. Те ж саме стосується і написання хокку. Якщо стандарт написання цих трехстиший припускає структуру 5-7-5, використання ріжучих» і «сезонних» слів, то в усі часи знаходилися новатори, які в своїй творчості прагнули ігнорувати ці приписи. Є думка, що хокку, в яких немає сезонного слова, слід відносити до групи сэнрю – гумористичних трехстиший. Однак така класифікація не враховує існування борошна – хокку, в яких немає вказівки на сезон, і які для розкриття свого змісту в ньому просто не потребує.
Хокку без сезонного слова
Розглянемо приклад хокку, який можна віднести до цієї групи:
Кішка гуляє
По вулиці міста,
Вікна відкриті.
Тут вказівка на те, в який саме час року тварина пішло з дому, неважливо – читач може спостерігати картину догляду кішки з дому, домальовуючи в своїй уяві повну картину. Може бути, вдома щось сталося, що господарі не звернули уваги на відкрите вікно, і кішка, прослизнувши в нього, подалася на довгу прогулянку. Може, господиня будинку з тривогою чекає, коли повернеться її чотириногий улюблениця. В даному прикладі хокку для опису почуттів не обов’язково вказівку пори року.
Завжди є в японських трехстишиях прихований сенс?
Розглядаючи різні приклади хокку, можна побачити всю простоту цих трехстиший. У багатьох з них відсутня прихований сенс. Вони описують звичайні явища природи, сприймаються поетом. У наступному прикладі хокку російською, автором якого є відомий японський поет Мацуо Басьо, описується картина природи:
На мертвій гілці
Чорніє ворон.
Осінній вечір.
Цим хокку відрізняються від західної поетичної традиції. У багатьох з них немає ніякого прихованого сенсу, вони відображають собою справжні принципи дзен-буддизму. На Заході прийнято всяку річ наповнювати прихованої символікою. У наступному прикладі хокку про природу, також написаним Басі, цього сенсу не знайти:
Йду по стежці на гору.
Про! Як чудово!
Фіалка!
Загальне і приватне в хокку
Відомо, що японському народу властивий культ природи. У Країні висхідного сонця до навколишнього світу ставляться зовсім по-особливому – для її жителів природа являє собою окремий одухотворений світ. У хокку проявляється мотив загального зв’язку речей. Конкретні речі, які описуються в трехстишиях, завжди пов’язані із загальним кругообігом, вони стають частиною низки нескінченних змін. Навіть чотири пори року японські поети поділяють на менш тривалі подсезоны.
Перша крапля
З неба впала на руку.
Підійшла осінь.
Поради з написання
Джеймс Хэкет, який був одним з найбільш впливових західних авторів хокку, вважав: у даних трехстишиях передаються відчуття такими, які вони є». А саме це і властиво поезії Басьо, в якій показана безпосередність поточного моменту. Хэкет дає такі поради, слідуючи яким, можна написати власне хокку:
- Джерелом вірша має бути саме життя. В них можна і потрібно описувати щоденні події, які на перший погляд здаються звичайними.
- При складанні хокку слід споглядати природу в безпосередній близькості.
- Необхідно ототожнювати самого себе з тим, що описується в трехстишии.
- Міркувати завжди краще на самоті.
- Краще використовувати простий мову.
- Бажано згадати час року.
- Хокку повинні бути простими, ясними.
Хэкет говорив також про те, що всякому, хто хоче створювати красиві хокку, слід пам’ятати про слова Басьо: «Хокку – це палець, який вказує на Місяць». Якщо цей палець буде прикрашений кільцями, то увага глядачів прикута до цих коштовностей, а не до небесного світила. Пальця не потрібні ніякі прикраси. Іншими словами, різні рими, метафори, порівняння та інші літературні прийоми зайві в хокку.
