Успіхи
Важкий психологічний стан позначилося і на показниках першого сезону. Та й зовсім інший стиль улюбленої гри освоїти було непросто. Після красивого віртуозного хокею з Федоровим і Бурі треба було звикати до більш грубому, силового хокею, де головний принцип звучить як «бий-біжи». П’ятнадцять шайб, залітати після його ударів у ворота супротивників, це, звичайно, не те, чого чекали від перебіжчика. Але в нього вірили. У наступному році в «Баффало» з’явився Пет Лафонтен. Час їх спільної гри з Могильним називають епохою для клубу. Настав 1992 рік, і вони показали, на що здатні. На двох – 129 голів. Клуб зміг перший раз за останні десять років пройти далі, ніж перший раунд плей-офф. Після однієї з ігор з клубом «Монреаль», де Олександр зламав ногу, дует розпався, а то б не виключено, що команда змогла б пройти і далі. Результат того року Могильного і зараз найкращий серед хокеїстів з Росії в НХЛ. Він забив ні багато ні мало 76 шайб, а всього набрав 127 очок. Все було, загалом-то, дуже просто, але протиставити цьому було нічого. У середній зоні росіянин віддавав американцеві пас і попереду чекав відповіді.
