Відразу – чемпіон
Багато часу це у нього не зайняло. Ще три роки тому він був бомбардиром на «Золотої шайби». П’ятнадцятирічним підлітком, у 1986 році переїхав до Москви і вже зовсім скоро став одним з переможців молодіжного Чемпіонату світу. В наступному році серед його золотих медалей з’явилася єдина нагорода за перше місце вже у дорослому чемпіонаті. Єдина, тому що в наступних змаганнях кращих хокейних збірних світу «Червона машина» посіла лише друге місце. Але Могильний став кращим серед бомбардирів і заслужив включення в символічну команду турніру. А йому ще не було й двадцяти років.
Як свідчить біографія Олександра Могильного, вирішальним для нього став 1989 рік. Зимова олімпіада закінчилася очікуваною перемогою радянської збірної по хокею. Ніхто ще не припускав, що для нової зірки ЦСКА і збірної це остання медаль такого рівня. Грав він тоді разом з Федоровим і Бурі. Всі сприймали їх як нову непереможну трійку у складі радянської збірної. Він був правим крайнім нападаючим зі своїм незабутнім стилем гри.
