Зустріч з Марком Захаровим
Таким чином, до актора прийшла перша слава. Відповідно, в театрі його положення також змінилося. Режисери запрошували його на цікаві ролі. Так, він блискуче справлявся з різнохарактерними образами в таких спектаклях, як «Таланти і шанувальники», «Людина зі сторони», «Склянка води». Але, на думку критиків, найбільш видатною роллю стала роль князя Мишкіна в «Ідіоті».
А в 1972 р. Янковському знову довелося попрацювати на знімальному майданчику. Він знявся в картині «Гонщики». А його напарником був чудовий Євген Леонов. Саме він переконав керівника театру «Ленком» Марка Захарова відправитися в Саратов, щоб подивитися на гру Янковського в постановці «Ідіот». Так і сталося. Захаров негайно запросив артиста в свою трупу, і його кар’єра швидко пішла в гору.
На сцені «Ленкому» у нього не було прохідних ролей. Так, він втілив образ першого глави радянської держави Леніна. Причому абсолютно без гриму. Російського імператора Петра I він зображував непевного і слабкого. А ось його Гамлет поставав перед поціновувачами Мельпомени тверезим аналітиком і холодним месником.
Крім того, Марк Захаров втягнув Янковського для зйомок своїх нових фільмів. В цьому плані першою роботою стала стрічка «Звичайне диво». Вона вийшла на екрани в 1978 р. Актор ідеально втілив чарівника. А сам фільм і понині користується заслуженою популярністю у цінителів вітчизняного кінематографа.
Через рік Захаров приступив до роботи над новою кінокартиною. Вона називалася «Той самий Мюнхгаузен». А в 1983 р. вийшла сатирична комедія про Джонатаном Свифте. Через п’ять років з’явилася і кінопритча «Вбити дракона».
