При вивченні російської мови і, зокрема, займенників ми часто зустрічаємося з необхідністю розібрати слова морфологічно. Це означає — вивчити, дати їм граматичні та синтаксичні характеристики, визначити місця, займані цими словами в реченні.
Займенники неоднакові по своїй структурі, наприклад, деякі з них відносяться до категорії іменників, інші відіграють роль прикметників, і так далі. Від цього залежить порядок морфологічного розбору. Подивимося, яким він може бути.
Особливості морфологічного розбору для різних груп займенників
В цілому порядок розбору однаковий для будь-яких займенників:
- спочатку з’ясовується початкова форма самого слова;
- потім розглядаються його морфологічні ознаки;
- в останню чергу визначається роль слова в реченні.
З тим, щоб з’ясувати початкову форму, проблем зазвичай не виникає. А ось морфологічні ознаки різняться для груп:
- Для займенників з категорії іменників визначаються постійні і непостійні ознаки. До постійних відносяться — розряд; число і рід при наявності таких; для особистих займенників — особа. Непостійні ознаки в даному випадку представлені падежем.
- Займенники-прикметники теж володіють постійними і непостійними ознаками. Але до перших відноситься тільки розряд — а ось ознаки непостійні представлені родом, числом і падежем.
- І нарешті, займенники з категорії числівників мають постійних ознаках тільки розряд, а у непостійних — тільки відмінок.
Роль слова в реченні, що визначається в останню чергу, теж зазвичай не стає проблемою.
Морфологічний розбір на прикладах
Потренуємося на прикладі слова «самого», утвореного від слова «сам».
- У вихідній формі займенник буде звучати як «сам».
- З постійних ознак у слова можна назвати определительный розряд, а з непостійних — те, що воно знаходиться в однині, чоловічому роді і стоїть у родовому відмінку.
- У реченні аналізоване слово найчастіше грає роль складеного присудка, наприклад, «він зробив що-небудь сам».
Подивимося і на інший приклад — займенник «його».
- У початковій формі воно звучить, як «його».
- Займенник відноситься до притяжательному розряду, і це його постійна ознака. А ось ознак непостійних тут просто немає — оскільки «його» не змінюється ні за числами, ні за родами, ні за відмінками.
- У фразі слово виконує роль визначення — «його завдання», «його куртка».
