Велике князювання
У 1157 році помер Юрій Долгорукий. Подейкували, що невтомного князя отруїли. Перед смертю він встиг розпорядитися про спадкування своїх земель: Київське князівство повинно було дістатися Андрію як старшому синові, а Суздаль і Ростов – головні міста Північного Сходу наслідували його молодші сини Михайло і Всеволод.
Однак Андрій батькову волю не виконав. Замість того, щоб відправитися в Київ, він залишився у Володимирі, який з цього моменту поступово висувається на провідні ролі в регіоні. Андрій Боголюбський зміцнює своє князівство, веде активні будівельні роботи. Про зневагу до Києва свідчить той факт, що придушивши виступ киян, він віддає місто молодшому братові Глібу.
Церковне будівництво
Своє прізвисько князь отримав за назвою села Боголюбово – його улюбленої резиденції. Саме на його території Андрій починає будівництво багатьох храмів, не забуваючи і про Володимира. Князь всіляко прагнув підкреслити рівність нової столиці Києву. На в’їзді в місто він зводить Золоті ворота, подібні до тих, що перебували в Києві. Враховуючи, що ті були зведені в наслідування Константинополю, можна зробити висновок, що перетворювальні плани князя були досить великі.
Одна з найбільш знаменитих будівель князя Андрія Боголюбського – храм Покрови Пресвятої Богородиці, зведений на березі річки Нерлі. Поруч з ним незабаром з’явився православний монастир. Крім нього, князь знову відбудував згорілий Успенський собор у Ростові.
