Криза влади і змова
В історії Андрій Боголюбський відомий як хоробрий воїн, не берігший себе і презиравший небезпеки. Багато в чому завдяки цьому йому вдалося виграти низка великих битв. Однак до кінця життя удача все частіше змінює князю. Спочатку йому не вдалося вдруге покарати киян за їх спробу вийти з її сфери впливу. Потім не вдався похід на волзьких булгар: північно-східні князі не підтримали ініціативу князя.
Причиною тому був підкреслено авторитарний стиль правління. Оцінюючи князювання Андрія Боголюбського коротко, можна сказати, що він не щадив себе, але і інших щадити не збирався. Фактично всі знатні сімейства відмовили князю підтримки, причому багато зробили це у відкритій формі. Крім того, військові походи у всі часи вимагають значних фінансових вливань. Враховуючи, що кам’яне будівництво теж не було дешевим задоволенням, можна припускати, що Андрій Боголюбський замучив своїх бояр та й простий народ нескінченними поборами.
У підсумку в боярської середовищі склалася змова. Це свідчить про те, що криза досягла крайньої точки. З часів загибелі князів Бориса і Гліба вбивство правителя вважалося тяжким гріхом. Але змовників це не зупиняло. Їх очолили боярин Яким Кучков, і його зять Петро. Також до змови був притягнутий ключник великого князя, осетин по імені Анбал.
