Чудовий століття
У 15-16-му столітті країна продовжувала рости, були захоплені значні території від Єгипту в Північній Африці до Угорщини в Європі і Сирії, в Малій Азії. В історії Туреччини Османська імперія цього періоду досягла найбільшого розміру. Держава успішно розвивалася під кваліфікованим управлінням, великий дохід приносив і контроль над торговими шляхами з Азії в Європу.
У часи правління Сулеймана Пишного населення Османської імперії налічувало понад 15 мільйонів чоловік. Турецький флот контролював Середземне, Чорне та Червоне моря. З військової могутності і політичного впливу країна стала одним з найсильніших європейських держав.
У 16-му столітті почалися російсько-турецькі війни, які тривали близько 200 років, орди Кримського ханства, турецького васала, постійно здійснювали набіги на російські землі, а в 1571 р. кримський хан Гірей спалив Москву.
Крах імперії
Починаючи з 18-19-го століття в історії Туреччини почався тривалий період кризи, після декількох чутливих військових поразок територія Османської імперії значно зменшилася. До Росії відійшли Бессарабія, а Боснія і Герцеговина до Австро-Угорщини. Посилився тиск європейських держав, пов’язане з положенням християнських народів Туреччини.
Ураження продовжилися, і на початку 20-го століття, після розгрому Італією, до останньої відійшла Лівія. Коаліція колишніх турецьких колоній оголосила війну Османської імперії, і їхні війська були зупинені лише на підступах до Стамбулу. За мирним договором, укладеним за підсумками війни, у Туреччині залишилася тільки невелика територія навколо столиці.
З 1913 року владу в країні захопили молодотурки, які, фактично, поставили її під контроль Німеччини.
