Житла
Стародавні слов’яни жили у поселеннях, які зводили в основному біля води. Основним типом житла була напівземлянка площею 10-20 кв. метрів. Її стіни, так само як меблі і посуд, робилися з дерева. Дах крилася гілками і обмазывалась глиною. У напівземлянці був кам’яний вогнище. Іноді його робили і глинобитною. Коминів не було, а дим йшов прямо в отвір в даху, яке розташовувалося в стелі над вогнищем. Такий спосіб топки називався «по-чорному», так як дим ішов переважно в оселі.
Оскільки в ті часи слов’яни піддавалися частим нападам, то в оселях було зроблено кілька виходів. А добро закапывалось в землю, щоб не дісталося ворогові.
Особливості побуту
Слов’яни жили великими сім’ями. Це пояснювалося тим обсягом землеробських робіт, які вони повинні були виконувати, так як головним заняттям слов’ян було землеробство. Адже навколишній світ на життя давніх слов’ян чинив неабиякий вплив.
Главою сім’ї був старший чоловік. Він зазвичай розпоряджався і добром, і долями членів сім’ї. За викуп видавав вигідно дочок заміж, а ось сини повинні були привести в дім таку дружину, яка була б здоровою, сильною і витривалою, адже їй належало і продовжувати рід, і на мужнину сім’ю трудитися. Адже за слов’янським звичаєм дружина завжди переходила жити в будинок до чоловіка. Тому і будинки будували великими, з чималою кількістю приміщень. Називали такий будинок «кошелем». Шлюби були ранніми.
З курсу навколишнього світу 4 класу про життя давніх слов’ян дізнаються і сучасні школярі. Вони знайомляться з тим, що виховання слов’янських дітей переважно було трудовим, грамоти навчали після семи років, та й то якщо була така можливість. Дівчатка все більше допомагали по господарству і няньчилися з молодшими дітьми. Також ткали, пряли, вишивали, шили одяг. Чоловіки робили все, що потрібно було в побуті: заготовляли дрова, будували будинки, виготовляли начиння, полювали, ловили рибу, бортничали.
