Зародження системи управління
Спочатку слов’яни жили родової громадою, на чолі якої стояли самі мудрі чоловіки — старійшини. Вони мали величезну владу.
З розкладанням кровно-родинних відносин на зміну родовій общині прийшла сусідська громада — верв. Головним органом управління в ній було віче. Віче обирало старійшин. А перед обличчям зовнішньої небезпеки всі чоловіки входили в народне ополчення. Громади об’єднувалися у племена, які, в свою чергу, утворювали племінні союзи.
Перші держави
У результаті розкладання родоплемінного ладу виникли перші слов’янські держави. Однак процес цей зайняв кілька століть. В міру розвитку торгівлі уздовж торгового шляху «з варяг у греки», стали виникати селища, де купці захожі і місцеві торгували своїми товарами або здійснювали товарообмін. Поступово поселення розросталися в міста. Тут же активно розвивалося ремесло. Для охорони складів і торжищ від печенігів і варягів купцями наймалися спеціальні люди, які об’єднувались у загони на чолі з князем. А міста огороджувалися кріпосними стінами чи валами з частоколом. Поступово територія навколо міст стала їх володіннями. Виникали князівства, які з часом під страхом зовнішньої загрози об’єднувалися в держави.
Висловлюється думка, що функції племінних князів були обмежені. Часто князь вважався нащадком бога Сварога і виконував функцію верховного жерця. Він набирав собі дружину і їздив по поселеннях і містах, здійснюючи так зване «гощение». Приймаюча сторона — представники родової знаті або «гостеприимцы» влаштовувала йому бенкет і полювання. У період «гощения» князю не тільки подносились багаті дарунки, у тому числі на обрядові потреби, але він також міг безоплатно забирати вподобаний худобу у будь-якого представника племені. Як правило, «гощение» відбувалося після збору врожаю. Цікаво, що і термін правління князя був обмежений. Якщо князь «пересиджував», то його вбивали: або під час походу або під час трапези. Кожен новий князь набирав собі нову дружину.
