Московський художник Ігор Мірошниченко створює витончені і легкі образи у своїх картинах. Але вони, здавалося б, ніяк не поєднуються з активною комерційної і політичної життям майстра. Інформацією про себе православний живописець ділиться дуже неохоче. Який же він насправді?
Така закрита біографія
Шанувальників живопису православного художника дуже багато. Проте нелегко дізнатися подробиці життя і творчого шляху Ігоря Мірошниченка – біографія його лише скупо висвітлюється на офіційному сайті. Народився в 1955 р. у Потсдамі (східна Німеччина), але живе в Москві.
Навчався в Московському текстильному інституті, який на сьогоднішній день вже не існує як самостійний вуз. У 1990 році Ігор Ігорович стає членом Міжнародної Федерації художників. Одружений на Владі Мірошниченко, художниці, викладача дитячої арт-студії.
На фото: робота 1998 р. “Вечірній портрет”
Роботи майстра
Ігор Мірошниченко – художник, часто стосується теми православ’я. Техніка, в якій він працює, досить рідкісна – маслом по папері. Писати почав у 1968 році. Великих виставок у Москві майже не було, але роботи широко представлені у власних колекціях російських, американських та канадських аматорів живопису, а також в приватних зібраннях по всій Європі. Країни, в яких живуть власники картин художника:
- Франція;
- Німеччина;
- Великобританія;
- Італія;
- Бельгія;
- Австрія;
- Сербія;
Дуже ніжні і чарівні жіночі образи в живописі Мірошниченко: «Вечірній портрет», «Нічний квітка», «З весни в літо». Юні блакитноокі дівчата у вихорі відблисків і метельных смуг, як на малахітових зрізах, занурюють у казкову, язичницьку, докрещенскую Русь. Заворожує складна мікроструктура малюнка, передавальна осінні заморозки, туман або водяні відблиски.
Багато картини Ігоря Мірошниченка схожі на ікони. Є й дивно представлені легенди, і євангельські сюжети – «Бачення отрокові Варфоломію», «Бачення граду Кітежу», «Російська Атлантида». Чому? В одному інтерв’ю Ігор Ігорович висловив стурбованість з приводу ворожого настрою проти всього російського, навіть в межах нашої держави. Як з цим боротися – не зовсім ясно, але своєю творчістю він прагне створити противагу даного процесу.
Мистецтво і діти
Робота в майстерні – не єдиний вид діяльності, куди художник спрямовує свою енергію. У Москві існує школа юних художників «Палітра», що відноситься до територіальної клубній системі «Кунцево». Директором школи є Ігор Мірошниченко. Школа регулярно проводить майстер-класи та фестивалі акварельного живопису. Дитячі роботи демонструються на виставках і у віртуальній арт-галереї.
І. в. Мірошниченко створив так само арт-студії «Світ мистецтва», де він працює з дітьми з особливостями розвитку. Організація має власний арт-фонд, який зараз налічує до двохсот творів. Це роботи, рівень виконання яких дуже високий. Вони були подаровані учнями, професійними художниками, а також власниками приватних колекцій. На базі арт-фонду планується створити музей, де можна буде подивитися основні художні техніки і напрямки сучасного мистецтва живопису.
Політична активність
Галерея картин художника Ігоря Мірошниченка зачаровує і вселяє почуття умиротворення. Проте в душі у Ігоря Ігоровича, судячи з усього, спокій перебуває не завжди: він горить за те, щоб Росія стала справедливою і могутньою державою. Політичні переваги віддані монархизму.
Монархічні течії вдруге стали з’являтися в Росії після розпаду СРСР. У 2012 році офіційно заявила про себе Монархічна партія, центром устремлінь якої є встановлення конституційної монархії в нашій державі. Монархія йде рука об руку з релігією. Православна церква неодноразово висловлювалася про готовність до діалогу в питанні відновлення монархії.
Союз православних корогвоносців
У 1995 році на одному з монархічних зборів було офіційно заявлено про створення Союзу православних корогвоносців (СПХ). Очолює його російський журналіст, активно веде громадську діяльність, Леонід Донатович Симонович-Нікшич. Правою рукою його заступником став Ігор Мірошниченко.
Цілями організації оголошені:
- зміцнення православної віри;
- відновлення монархії;
- відродження патріотизму та російської самосвідомості.
Організація активно виступає проти абортів, гей-пропаганди, геноциду росіян, виступає в захист російської армії. У 2006 році четвертого листопада СПХ ініціював молитовне стояння в Москві на честь визволення столиці від литовсько-польських інтервентів.
Проводилися і епатажні заходи, в ході яких публічно спалювалися «богопротивные» книги. У їх число увійшли праці таких відомих авторів, як Джоан Роулінг, Володимир Соловйов і Едвард Радзинський. Проводились символічні похорони іграшковою мавпи, разом з якою корогвоносці поховали дарвінізм і еволюційну теорію походження людини.
На думку художника Мірошниченко, така величезна держава, як Росія, без авторитаризму і самодержавства існувати не може. А підірвати монархічні засади здатне в першу чергу занепад віри.
«Православ’я або смерть»
Фундаментом монархізму Ігор Мірошниченко вважає православну віру. Звідси активне просування ним і його прихильниками слогану: «Православ’я або смерть». Це гасло він виритий на прапорі частини афонських ченців з 1970 року. Тоді правлячий Патріарх Константинопольський пішов на діалог з Римською Католицькою церквою, що викликало протест бунтівної братії.
У Росії гасло підхопили в дев’яностих роках деякі представники рок-простору (Костянтин Кінчев, «Аліса») і православних консерваторів (Іван Охлобистін). Багато священнослужителів гасло підтримали, проте Патріарх Кирило висловив недовіру адептам напористого православ’я. У Росії гасло вважається екстремістським, згідно з рішенням суду Черемушкінського району міста Москви.
Крапка в цій історії не поставлено. У 2012 році депутат Мілонов на радіо «Ехо Петербурга» заявив про своєму особистому зверненні до міністра юстиції. Приводом для звернення стала необхідність перегляду ставлення до гасла. Однак жодних офіційних кроків у цьому напрямі не відбулося.
Російський символ
У 2003 році виникла дизайнерська студія «Російський символ». Мірошниченко Ігор Ігорович керує нею і є головним художником. Студія існує не просто як комерційний проект. Головна мета – популяризація «своїх» символів і введення в моду національно-орієнтованих вітчизняних товарів. Толстовки і майки, бандани та ремені з символікою монархічної, православної та патріотичної спрямованості покликані потіснити привнесені ззовні стандарти.
Величезний успіх має футболка з написом «Православ’я або смерть». Вона незамінна на рок-фестивалях і вважається найкращим подарунком.
На фото зображений Дмитро Ревякін («Калинов мост») під час концерту. На ньому майка від «Русского символу». Всього дизайнерами було розроблено близько сотні моделей, включаючи гуртки, стікери, головні убори і т. д.
Продукція розробників користується попитом не тільки у споживачів, але і у конкурентів. Влада Міро (Мірошниченко), що працює в проекті разом з Ігорем Ігоровичем, написала статтю, в якій розповіла, як комерсанти з порталу «російський тиждень» присвоїли кілька її малюнків, продаючи їх як свої.
Висновок
Така строката і різноманітна мозаїка інтересів Ігоря Мірошниченка, з якої складається яскравий образ художника, комерсанта, патріота і дитячого педагога. Цій непересічній людині є чим поділитися зі співвітчизниками, і він робить це з усією щедрістю і широтою російської душі.
