Застосування сплавів, що містять цинк
Для транспортування багатьох хімічних речовин, наприклад, аміаку, по трубопроводах, необхідні особливі вимоги до складу металу, з якого виготовлені труби. Вони виготовляються на основі сплавів заліза з магнієм, алюмінієм і цинком і володіють високою антикорозійною стійкістю до дії агресивного хімічного середовища. Крім цього, цинк покращує механічні властивості сплавів і нівелює шкідливий вплив таких домішок, як нікель і мідь. У процесах промислового електролізу широке застосування набули сплави міді та цинку. Для транспортування продуктів нафтопереробки використовують танкери. Вони побудовані з алюмінієвих сплавів, що містять, крім магнію, хрому і марганцю, велику частку цинку. Матеріали такого складу мають не тільки високими антикорозійними властивостями і підвищеною міцністю, але ще і кріогенної стійкістю.
Роль цинку в організмі людини
Вміст Zn в клітинах складає 0,0003%, тому його відносять до мікроелементів. Хімічні властивості, реакції цинку та його сполук відіграють важливу роль в обміні речовин і підтримці нормального рівня гомеостазу, як на рівні клітини, так і всього організму в цілому. Іони металу входять до складу важливих ферментів та інших біологічно активних речовин. Наприклад, відомо, про серйозний вплив цинку на формування і функції чоловічої статевої системи. Він входить до складу коферменту гормону тестостерону, який відповідає за фертильність насінної рідини і формування вторинних статевих ознак. Небелковая частина ще одного важливого гормону – інсуліну, що виробляється бета-клітинами острівців Лангерганса підшлункової залози, також містить мікроелемент. Імунний статус організму теж безпосередньо пов’язаний з концентрацією в клітинах іонів Zn+2, які знаходяться в гормоні тимуса – тимулине і тимопоэтине. Висока концентрація цинку реєструється в структурах ядра – хромосоми, що містять дезоксирибонуклеиновую кислоту і беруть участь у передачі спадкової інформації клітин.
У нашій статті ми вивчили хімічні функції цинку та його сполук, а також визначили його роль у життєдіяльності організму людини.
