Предполагавшаяся чисельність губернських і повітових жителів
Однак формування губерній і повітів (провінції цією реформою скасовувалися) передбачалося проводити без урахування географічних, економічних, національних або ще яких-любо інших особливостей. В основу було покладено лише суто адміністративний принцип, який передбачав максимальну адаптацію бюрократичного апарату до виконання поліцейських та фіскальних функцій.
При формуванні адміністративних одиниць враховувалося лише кількість населення, що мешкало на цій території. Так, згідно з прийнятим нормам в кожній губернії повинно було нараховуватися 400 тис. жителів, а в повіті ‒ близько 30 тис. Крім того, передбачалося реформування колишніх органів місцевого самоврядування, вкрай ослабленого заходами, що проводилися в часи царювання Петра II (1728), а також імператриці Єлизавети Петрівни (1760).
Управління губерніями
У відповідності з нормами, покладеними в основу губернської реформи Катерини II, найбільші адміністративні одиниці управлялися губернаторами, які призначалися на посаду і усувалися від неї лише безпосередньо імператором. Їх найближчими помічниками були члени губернського правління ‒ прокурор і два сотника.
Передбачалося також створення казенних палат ‒ структур, у віданні яких перебував широке коло питань, пов’язаних з фінансами та оподаткуванням. Крім них у кожній області повинні були бути накази громадського піклування, у віданні яких знаходилися установи народної освіти та охорони здоров’я. Контроль над дотриманням законності на всій підвідомчій території здійснювався прокурором з двома наданими в його розпорядження стряпчими.
