Поділ території держави за статистичним принципом
Проведення губернської реформи, розпочатої Петром I, здійснювалося в кілька етапів і розтягнулося на тривалий термін. Так, після закінчення трьох років після її початку до названих вище губерніях додалися ще три: Астраханська, Нижегородська і Ризька. Крім того, в 1715 році були внесені істотні зміни в сам порядок організації місцевого самоврядування. Зокрема, було здійснено поділ губерній на більш дрібні адміністративні одиниці ‒ провінції. Вони формувалися за статистичним принципом, тобто виходячи з кількості дворів.
Намагаючись ще більше спростити механізм управління державою, у 1719 році Петро I поділив провінції на повіти, загальна кількість яких по країні сягнула двох з половиною сотень. Керувати ними він поставив місцевих воєвод. З тих часів цей комплекс заходів виглядав новаторським і далеко не всіма членами суспільства був зустрінутий з схваленням, але перечити государю ніхто не посмів.
Основне завдання реформи катерининської
Повертаючись до губернської реформи 1775 року, відзначимо, що Катерині II довелося здійснювати її на значно більшій території, ніж свого часу Петра I, оскільки за минулі десятиліття кордону Росії були істотно розсунуті приєднанням до неї нових земель. В результаті розпочаті нею адміністративні перетворення повинні були торкнутися 23 губерній, розділених на 66 провінцій, що складалися, в свою чергу, 180 повітів. Суть губернської реформи, розпочатої у 1775 році, полягала в підвищенні ефективності управління державою за рахунок збільшення кількості адміністративних центрів. Забігаючи вперед, відзначимо, що в результаті проведеної реформи їх стало майже вдвічі більше.
В основу проведених заходів було покладено документ, розроблений особистої канцелярії імператриці і отримав назву «Установи для управління губерній Всеросійської імперії». Ним передбачалося подальше поділ держави на окремі адміністративні одиниці, управління якими здійснювалося відповідно до загальної вертикаллю влади.
