Значення губернської реформи для російської Феміди
Спори, що виникли між прихильниками демократичних судів та зберігачами дворянських привілеїв, закінчилися на користь останніх. На основі чіткого поділу громадян за соціальною ознакою в містах імперії стали створюватися закриті дворянські суди. Розгляд справ та прийняття рішень здійснювалися суддею і двома засідателями, котрі обиралися місцевим дворянським зборами строком на три роки.
Крім того, губернської реформою 1775 року вводилися Верхні земські суди, що складалися з двох департаментів ‒ цивільного і кримінального. На них покладалися функції апеляційних інстанцій. На чолі кожного з цих департаментів стояв голова та його заступник ‒ дві особи, призначені особисто імператором. Їм надавалося право проведення ревізій з метою контролю над діяльністю губернських і повітових судів.
У містах Російської імперії були створені магістрати, які були нижчими судовими інстанціями. Їх склад, що включав в себе двох голів і двох засідателів, також обирався терміном на три роки. Всі апеляції по винесених ними рішень підлягали розгляду в губернських магістратах.
Що ж стосується селян, то їх судили в так званих повітових розправах, що складалися з чиновників, призначених місцевою владою. Винесені ними рішення як у цивільних, так і кримінальних справах у разі необхідності надходили на апеляцію у верхні (губернські) розправи. Вищим судовим органом Росії тоді і в наступні роки був Сенат.
