В радянські часи промисловість розвивалася стрімкими темпами. Кожен день будувалися нові фабрики і заводи. Із зростанням економіки країна потребувала транспорті. Автомобіль в СРСР вважався розкішшю, але тим не менш існували й «народні» марки, які були доступні всім. Так, один з таких автомобілів – горбатий «Запорожець». Фото, огляд і характеристики – далі в нашій статті.
Опис
Офіційна назва машини – ЗАЗ-965. Цей чотиримісний дводверний седан особливо малого класу з заднемоторной і задньопривідною компонуванням. Серійний випуск був початий в 60-му році. Припинила своє існування модель у 69-м. Наступником «горбатого» став ЗАЗ-966. Складання машин здійснювалася на Запорізькому автомобільному заводі. Дана модель стала однією з найбільш доступних і отримала звання “народної”.
Чому такий популярний?
На перший погляд може здатися, що в СРСР просто не було великого вибору автомобілів, а тому купували, що було в наявності. Але потрібно сказати, що в 50-х роках на заводі АЗЛК випускався схожий автомобіль малого класу «Москвич-401». Але до 60-х ця модель істотно застаріла. А новий 402-й став більш великим і, що важливо, дорогим. Тому простий радянський робітник не міг собі дозволити подібне авто.
З’явився на світ у 60-му році горбатий «Запорожець» (фотографії його читач може побачити в нашій статті) отримав більшу популярність, так як мав сучасний дизайн і відрізнявся прийнятними динамічними якостями. Вартість автомобіля – 18 тисяч рублів. Після грошової реформи у 61-му році, ціна впала в 10 разів.
Зовнішність
Прототипом цієї моделі є італійський «Фіат» 600-ї моделі. Даний автомобіль був обраний з точки зору техніко-економічних якостей. Кузов був полегшеним, цільнометалевий, оболонкового типу. Зварений з мінімальної кількості великогабаритних панелей. Однак варто зазначити, що італійський автомобіль не мав характерного горба. Попереду – круглі галогенові фари і компактний металевий бампер. Решітка радіатора злита з кузовом. Дах – круглої форми. Диски – металеві, на 13 дюймів.
Варто відзначити, що ззаду у горбатого «Запорожця» є довгаста проріз. Вона служить для кращого охолодження. Адже двигун горбатого «Запорожця» не має класичну рідинну систему. СОД тут повітряна.
Кузов повністю металевий. Варто сказати, що він якісно пофарбований. Однак до нашого часу багато екземпляри не збереглися. На жаль, роки беруть своє.
Розміри горбатого «Запорожця», кліренс, маса
Даний автомобіль має компактні габарити. Так, загальна довжина кузова становить 3,33 метра, ширина – 1,39, висота – 1,45 метра. Величина колісної бази – всього два метри. До речі, колія відрізняється по ширині. Передня колія – 1,14 метра, задня – 1,16. При цьому кліренс – 17,5 сантиметри. Це дуже серйозний показник. Машина має короткі звіси та впевнено рухається по грунтовці.
Споряджена маса за паспортними даними – 665 кілограм. Повна маса – 965.
Салон
Перемістимося в салон горбатого «Запорожця». Всередині досить тісно. Заднім пасажирам буде не затишно. Сам дизайн аскетичний. Тут немає нічого зайвого. Передня панель – залізна, монолітна. На ній є невеликий циферблат зі спідометрів і пара кнопок. Кермо – двуспицевый, величезних розмірів. Машина не мала гідропідсилювача, але тим не менш кермо обертається легко. В якості оббивки використовувався недорогий дерматин. Шумоізоляція тут відсутня. Особливо гамірно в задній частині, оскільки там розташовувався двигун.
Технічні характеристики
Коробка і двигуни для горбатого «Запорожця» були повністю вітчизняної розробки. Спочатку на автомобіль встановлювався двигун МеМЗ-965. Це чотирициліндровий бензиновий V-подібний мотор з восьмиклапанним ланцюговим механізмом ГРМ. При обсязі в 746 кубічних сантиметрів він розвиває всього 23 кінські сили потужності. Крутний момент – 44 Нм в діапазоні від 2,2 до 2,5 тисяч обертів.
Які має горбатий «Запорожець» характеристики? Максимальна швидкість автомобіля – 90 кілометрів на годину. При цьому витрата палива – 6,5 літрів на 100 кілометрів. Система живлення – карбюраторная. Карбюратори встановлювалися різні:
- До-100.
- К-123.
При цьому обидва були однокамерними, з падаючим потоком і горизонтальним підведенням повітря. Система охолодження – повітряне. Блок циліндрів виготовлений з магнієвого сплаву МЛ-5. При цьому головка була алюмінієвої. За паспортними даними, мотор був розрахований на 72-й бензин.
Трохи пізніше в лінійці з’явився більш модернізований агрегат. Це МеМЗ-966. Він являє собою чотирициліндровий бензиновий ДВС з робочим об’ємом в 887 кубічних сантиметрів. Даний мотор розрахований на 76-й бензин. Максимальна потужність агрегату – 27 кінських сил. Механізм ГРМ – такий же, як і на попередньому моторі (ланцюговий, восьмиклапанний).
Що кажуть відгуки про горбатому «Запорожці» з МеМЗ-966? При більшій потужності цей автомобіль витрачав менше палива. У середньому, двигун витрачав 5,5 літра бензину на 100 кілометрів шляху. При цьому максимальна швидкість машини складає 100 кілометрів на годину. Ступінь стиснення двигуна – 6,5. Система живлення – карбюраторная. Як карбюратора використовувався однокамерний агрегат К-125 з горизонтальним підведенням повітря. Блок циліндрів виготовлений з такого ж магнієвого сплаву, головка – алюмінієва.
Серед плюсів даного двигуна потрібно відзначити невелику вартість запчастин. У радянські часи можна було легко знайти потрібні деталі і легко відремонтувати мотор при необхідності.
Про проблеми двигунів
Про надійність «Запорожця» серед радянських автолюбителів ходило безліч жартів. Як відомо, в кожному жарті є частка правди. На жаль, двигун МеМЗ не відрізнявся надійністю. Так як тут була відсутня класична рідинна система охолодження, мотор істотно перегрівався. Причому кипів він навіть на швидкості. Дуже часто такі машини вставали біля узбіччя на трасі в очікуванні, поки двигун прийде в себе. З перегрівом стикався практично кожен автовласник. Також двигун не відрізнявся високим ресурсом. До капітального ремонту «Запорожець» ходив максимум 80 тисяч кілометрів. І це при належному техобслуговуванні.
Ще власники скаржилися на витрату палива. Він ніколи не відповідав паспортними даними і був завжди вище. В середньому машина витрачала 8 літрів бензину. Але потрібно сказати, що радянські мотори були невибагливі до якості палива. Тому навіть у модернізований мотор спокійно заливали 72-й бензин.
Тюнінг
Можливий був тюнінг радянського «Запорожця». Практика показала, що мотор міг легко піддаватися доопрацюванням. Найпопулярніша модернізація стосувалася збільшення об’єму. Так, фахівці растачивали гільзи під «жигулевскую» поршневу. Крім того, на горбатий «Запорожець» встановлювався інший впускний колектор під двокамерний карбюратор. Ще один варіант тюнінгу – це проточка головок циліндрів. Таким чином вдавалося збільшити максимальну потужність на 10-20 відсотків. Однак отримати великий приріст не виходило в будь-якому випадку, так як усього в моторі не більше 27 сил. Більш популярний варіант тюнінгу – це заміна двигуна на інший.
Ходова частина
Незважаючи на те що машина багато в чому повторювала італійський «Фіат», конструкція ходової частини і шасі зазнала суттєвих доопрацювань. Так, замість «фіатовській» підвіски на поперечній ресорі (яка використовувалася спереду і була крихкою для наших доріг) радянські інженери використовували систему на подвійних поздовжніх важелях з поперечними торсионами. Схожа компонування використовувалась на «Фольксвагеном» тих років. При цьому на горбатому «Запорожці» використовувалися пластинчасті торсіони. Така конструкція підвіски дозволяла винести трохи вперед балку, а також перемістити вдалину педальний вузол. Останній став розташовуватися там, де раніше у «Фіата» перебувала поперечна ресора.
Крім того, дане рішення дозволило розширити простір в салоні. Зазначимо, що для «Запорожця» були обрані колеса більшого діаметра з збільшеним профілем. Був збільшений хід підвіски. Таким чином, машина стала більш пристосованою для експлуатації по дорогах поза асфальтованого покриття.
Як веде себе на ходу даний автомобіль? Як відзначають відгуки, машина не відрізняється високою плавністю ходу і характеристиками керованості. Її трясе на купині, в салоні жарко і шумно. Також автомобіль сильно крениться в поворотах.
Чому не передній привід?
У країнах Західної Європи вже тоді почали практикувати передній привід. Але чому від нього відмовилися в Зазі? Це було зроблено з-за недостатнього зчеплення на ведучих колесах. Так як двигун розташовувався ззаду, на передню вісь практично не створювалося ніякої напруги.
Крім того, з наявністю переднього приводу виникала необхідність у виготовленні шарнірів рівних кутових швидкостей. Зважаючи всіх цих недоліків, було прийнято рішення будувати горбатий «Запорожець» на задньопривідній платформі.
Вартість
На даний момент придбати подібний автомобіль можна за 50-70 тисяч рублів. Ціна буде залежати від стану двигуна і кузова. Багато примірники мають проблеми з корозією. В основному купують такі машини для реставрації. Горбатий «Запорожець» після відновлення стає машиною вихідного дня, яка притягує увагу багатьох автолюбителів і просто перехожих. Це дійсно раритет на сьогоднішній день. Реставрація горбатого «Запорожця» може включати в себе безліч операцій, аж до заміни мотора, не кажучи вже про перефарбовуванню і про зварювальних роботах.
Підводимо підсумки
Отже, ми з’ясували, що собою являє «Запорожець» 965-ї моделі. На даний момент цих машин залишилося дуже мало. Зрозуміло, купувати такий автомобіль для повсякденної їзди немає ніякого сенсу. Машина застаріла за всіма параметрами. Такий «Запорожець» повинен стати як мінімум другим автомобілем в сім’ї. Купують його в основному фанати і шанувальники радянської техніки. Відновити його набагато простіше, ніж, наприклад, «Волгу». А виглядає «Запорожець» не менш стильно і оригінально.
