Діалектика німецької філософії
Перлиною світової філософії традиційно називають роботи німецьких філософів епохи класицизму. Ідеалістичні поняття значення діалектики у філософії (коротко) пов’язані не тільки з пізнанням істинності суджень, але і з діяльністю і причинно-наслідковими факторами. Згідно кантівської діалектичної теорії, головна проблема буття полягає в критиці чистого розуму, дійсності і філософського пізнання давнину. Це був принципово новий підхід до обговорення діалектики, який був розкритий у працях Фіхте, Шелинга, Гегеля й багатьох інших відомих мислителів епохи класицизму. Вони міркували над природою людського розвитку не як релігійного пізнання, а як єднання розуму і душі.
