Аполлон як захисник
Складність грецької міфології часто проявляється в тому, що один і той же бог є джерелом бід, так і умиротворителем і заступником. Особливо помітна ця багатофункціональність у класичний період. Як випливає з його прізвиськ (Алексикакос, Акесий, Простат, Эпикурий, Апотропей, переводить як “отвратитель зла”, “цілитель”, “заступник”, “попечитель” “отвратитель” відповідно), люди у важкій ситуації могли рассчитыывать на підтримку бога сонця.
Від німфи Меніппа у Аполлона народився син по імені Асклепія. В спадок від батька він отримав дар лікування. І хоча Асклепій виступав як самостійний бог, у свідомості древнього грека завжди залишалася думка, що відбувається це по милості Аполлона.
Така зміна образу вимагало і корекції давніх переказів. Греки визнавали, що Аполлон убив Піфона, нехай навіть з добрих спонукань. Але з променистим богом сонця і краси такі діяння вже не асоціювалися. Саме звідси виникають розбіжності в історії виникнення Дельфійського оракула. Згідно з одними переказами, він дійсно виник на місці загибелі Піфона, інші ж стверджують, що святилище існувало й раніше, а Аполлон з’явився туди, щоб отримати очищення від вбивства. Коли ж йому таку послугу надали, бог взяв оракул під своє заступництво.
