Біографія Анатолія Тарасова докладно описана в цій статті. Це знаменитий радянський футболіст і хокеїст, а також тренер з цих видів спорту. Вважається “батьком російського хокею”, так як саме він зробив з радянської збірної одну з найсильніших на планеті. В парі з Аркадієм Чернишовим йому вдався неперевершений досі рекорд. Протягом 9 років його керівництва збірної СРСР вдавалося вигравати всі міжнародні турніри, в яких вона брала участь.
Дитинство і юність
Розповідаючи про біографію Анатолія Тарасова, потрібно почати з того, що він народився в 1918 році. Герой нашої статті з’явився на світ у Москві.
Доля його склалася непросто. Коли йому виповнилося лише 9 років, помер його батько. Мама працювала швачкою-мотористкою, довго пропадала на роботі, тому саме Анатолію довелося приміряти на себе роль старшого в будинку чоловіка.
Біографія Анатолія Тарасова вельми занятна. Сім’я жила неподалік від спортивного комплексу “Динамо”, який у ті часи ще тільки починав будуватися. Тому Анатолій з молодшим братом вирішили записатися в хокейну школу “Юний динамівець”. Сам Тарасов завжди відрізнявся настирливим і честолюбним характером, тому легко добивався успіху. Незабаром став лідером юнацької команди “Динамо” і її капітаном, очолив збірну Москви.
На початку кар’єри
Спортивна біографія Анатолій Тарасова в ті роки складалася досить успішно. Цікаво, що в ті роки всі радянські спортсмени паралельно грали у футбол влітку і в хокей, коли наставали холоди.
У 1937 році юний Тарасов опинився в столичній команді СКІФ. А став постійно отримувати ігрову практику в одеському “Динамо”, в який перебрався в 1939 році. За свій новий клуб Він провів 11 матчів, в яких забив 3 голи. Ось тільки допомогти команді не зміг. Одеське “Динамо” провалило сезон у Вищій лізі чемпіонату СРСР. У 26 матчах команда зазнала 17 поразок, посівши останнє місце в турнірній таблиці.
Але перспективного Тарасова звернули увагу. Уже 1940 року він розпочав у складі ЦДКА. Як і в Одесі, він грав на позиції нападника, але закріпитися в основному складі не зумів. За весь сезон зіграв 6 ігор, так жодного разу і не відзначившись. Його команда фінішувала на 4 місці.
Під час війни
Сезон 1941 року герой нашої статті розпочав у складі команди “Червона Армія” з Москви. Але той сезон так і не був дограний через початок Великої Вітчизняної війни. З 9 матчів “Червоної Армії” Тарасов встиг взяти участь у двох.
У 1941 році Тарасов відразу пішов на фронт. Служити закінчив у званні майора внутрішніх військ. Відразу після війни у 1945 році його кандидатуру рекомендували в якості наставника спортивного клубу Військово-повітряних сил московського військового округу. Тарасов почав одночасно тренувати хокейну і футбольну команди, залишаючись сам при цьому гравцем.
Тренерські успіхи
Найбільших успіхів у своїй кар’єрі Тарасов домігся в якості хокейного наставника. У 1948 році він став чемпіоном СРСР з хокею на чолі ЦСКА.
Це був лише другий чемпіонат в історії радянського хокею, для ЦСКА сезон видався насправді видатним. У 18 матчах команда здобула 16 перемог. Її головними зірками стали граючий тренер Анатолій Тарасов і форвард Всеволод Бобров, який закинув у ворота суперників 52 шайби. В середньому майже по 3 шайби за гру.
Наступного року команді вдалося повторити цей успіх. Біографією тренера Анатолія Тарасова зацікавилися багато, так як він став вже дворазовим чемпіоном СРСР з хокею. Перемога в сезоні 1948/49 років виявилась практично такою ж впевненою. Всього одна поразка за весь сезон. Правда, Бобрів поступається першість кращого бомбардира Олексію Гурышеву з московських “Крил Рад”.
У сезоні 1949/50 ЦСКА програє двічі за сезон, але це не заважає команді в третій раз поспіль стати чемпіоном країни. Тренер з хокею Анатолій Тарасов, біографія якого наведена в цій статті, святкує черговий тріумф. Бобров повертає собі звання кращого бомбардира, закинувши 36 шайб.
Кінець кар’єри гравця
Розпрощався з кар’єрою гравця Тарасов в 1950 році, сконцентрувавшись на тренерській роботі. На чолі ЦСКА він залишався до 1974 року з кількома невеликими перервами.
За цей час йому вдалося ще 14 разів стати чемпіоном СРСР з хокею, 8 разів виграти кубок СРСР.
У національній збірній
Старшим тренером збірної СРСР Анатолій Тарасов, біографію якого ви зараз читаєте, став в 1957 році. З 1962-го значився наставником збірної, допомагаючи Аркадію Чернишову.
Під його керівництвом команда двічі завойовувала срібні медалі на чемпіонатах світу з хокею. В 1958 році в Норвегії збірна СРСР здобула 5 перемог у 7 матчах (тоді все обмежувалося груповим турніром), зігравши лише внічию з чехами (4:4) і поступившись канадцям (2:4).
На наступний рік в Чехословаччині радянські хокеїсти впевнено перемагають суперників у групі В – американців (5:3), норвежців (13:1) і збірну НДР (6:1). У фінальній пульці здобуває 4 перемоги в 5 іграх, знову поступившись тільки канадцям – 1:3.
У 1960 році на зимових Олімпійських іграх збірна СРСР на груповому етапі виграє у ФРН (8:0) і у Фінляндії (8:4). Але фінальну пульку проводить невдало. Перемогти вдається тільки чехів (8:5) і ФРН (7:1), з шведами нічия – 2:2, а ось Канаді і США радянські хокеїсти програють – 5:8 і 2:3 відповідно. Підсумок – бронзові медалі.
Успіхи в якості другого тренера
Набагато успішніше склалася кар’єра Тарасова в якості другого тренера збірної. Вже на Олімпійських іграх 1964 року не знає собі рівних, перемагаючи 15:0 Швейцарії, 10:0 Фінляндії і ФРН, 5:1 США, 3:2 Канаду, 7:5 Чехословаччину і 4:2 Швеції.
Після цього тріумфу тренерський тандем Чернишова і Тарасова виграє ще дві зимові Олімпіади.
У 1968 році у Франції радянську збірну навіть не зупинило поразку від чехів 4:5, золото виграти все одно вдалося, а в 1972 році в фінальній пульці команда СРСР перемогла в 4 матчах з 5, лише раз зігравши внічию зі Швецією 3:3.
Не було рівних радянської збірної в цей період і на чемпіонатах світу з хокею. З 1963 по 1971 рік жодної невдачі.
Сам Тарасов багатьом запам’ятався як сміливий і місцями авантюрний людина. У 1975 році, будучи прославленим хокейним тренером, приймає пропозицію очолити футбольний ЦСКА.
Роком раніше армійці зайняли 13 місце у Вищій лізі, з Тарасовим пов’язувалися великі надії. У 30 матчах вдалося перемогти тільки 6 разів, повторивши минулорічний результат – знову 13 місце.
При цьому в історії вітчизняного спорту Тарасов залишиться ще й як засновник одного з самих популярних дитячих турнірів – “Золотої шайби”.
У 1974 році героя нашої статті офіційно ввели в Зал хокейної слави, розташований у Торонто. Він помер в 1995 році в Москві. Тарасова поховали на Ваганьковському кладовищі.
Особисте життя
Біографія, особисте життя Анатолія Тарасова завжди цікавили його численних шанувальників і журналістів. Його дружину звали Ніна Григорівна. У них народилися дві дочки – Галина і Тетяна.
При розповіді про біографію Анатолія Тарасова фото сім’ї завжди опиняється в центрі уваги. Його молодша дочка Тетяна стала, мабуть, не менш популярною, ніж її батько. Причому вона теж прославилася в зимовому виді спорту – це фігурне катання.
Вона виступала в парі з Георгієм Проскуріним. Спортсмени перемогли на зимовій Універсіаді 1966 року, вигравали срібло і бронзу чемпіонатів СРСР. А ось в якості тренера Тетяна Тарасова стала одним з найвідоміших фахівців. Серед її вихованців такі зірки, як Ірина Родніна, Олексій Ягудін, Максим Ковтун, Саша Коен.
У загальній складності її учні виграли 41 золоту медаль на чемпіонатах світу та Європи, а також здобули 7 перемог на зимових Олімпійських іграх у різних дисциплінах.
