Питання про культурної приналежності билинних витязів
Практично всі легенди, перекази та бувальщини про богатирів землі руської стосуються періоду Київської Русі, а саме часів Володимира Великого. З-за цього не вщухають суперечки про національну приналежність витязів. Адже на них претендують одночасно білоруси, росіяни та українці.
Щоб зрозуміти, чому так вийшло, варто згадати, де ж розташовувалося Давньоруська держава. За князя Володимира до нього ставилися землі сучасної України (крім її степовій частині), Білорусії і по невеликому шматочку Польщі та РФ. Зверніть увагу, за літописами, в часи Київської Русі землі Новгорода, Смоленська, Володимира, Рязані, Ростова і Галича не вважалися руськими.
Поширення християнства щільно переплелося з поняттям “Русь”. До XIV ст. в літописах росіянами стали іменувати саме землі, де було поширене православ’я. І всі перераховані вище міста також стали називатися такими. Про це свідчить літописний документ “Список руських міст далеких і ближніх”, в якому перераховані і ці великі слов’янські торгові міста, крім них, там є болгарські та литовські. Саме це, на думку істориків, вказує на те, що поняття “російський” було синонімом “православний” у поданні людей того часу.
Таким способом ця назва поширилася на мешканців інших слов’янських територій, які спочатку не вважалися такими. А після остаточного розпаду Київської Русі саме Новгород, Смоленськ, Володимир, Рязань і Ростов змогли посилити вплив у даному регіоні і взяли на себе відповідальність за його охорону від степовиків. Вони стали тим ядром, на основі якого в майбутньому виникло і стало Московське князівство, що перетворилося через роки в Росію. А корінні її мешканці, за традицією, і стали називати себе росіянами. Ця назва збереглася за ними досі.
На користь цієї версії свідчить те, що основним заняттям класичних богатирів землі руської, згідно билин і легенд, була не просто оборона кордонів від монголів та інших степовиків, але й захист віри християнської. Ця їх особливість не раз підкреслюється в оповідях.
Тому, коли йдеться про богатирів землі руської періоду існування Київської держави, то українці й білоруси мають повне право зараховувати їх до власної культури. Адже в ті століття саме ці народи залишили Русь.
З іншого боку, популяризація більшості казкових героїв сталася в більш пізню епоху саме стараннями мешканців майбутньої Росії, які не тільки оспівували подвиги легендарних витязів Русі, але і додали до їх пантеону багатьох власних. Так що і її народ володіє правами на слов’янських захисників від степовиків. Більше того, саме ця література подарувала світові численні прекрасні вірші про богатирів землі руської.
Спори про культурної приналежності легендарних витязів між трьома народами навряд чи коли-небудь припиняться. Але деяку користь вони приносять. Справа в тому, що у білорусів, росіян і українців власний погляд на трактування біографії і самого образу богатиря. Захисники землі руської в кожній епосі цієї нації наділяються особливими рисами, характерними саме для її менталітету. Це дає багато цікавого матеріалу для досліджень істориків та лінгвістів. І хто сказав, що у спорах не народжується істина?
