Битва при Гавгамелах стала одним з етапів на шляху Олександра Македонського до підкорення відомої тоді частини світу. Вона поставила крапку в багатовіковому протистоянні греків і персів: на зміну Ахеменідській державі прийшли елліністичні держави, що утворилися після розпаду імперії Олександра.
Перська імперія напередодні війни
Перші царі з династії Ахеменідів перетворили персів з безвісної народу засновників однієї з найбільших імперій давнини. Підкоривши Мідію, Лідію і ряд інших держав, персів наразилися на запеклий опір грецьких полісів, що зуміли взяти гору над непереможними досі загарбниками. З цього моменту могутність Персії хилилася до занепаду. Нові царі були стурбовані не стільки новими завоюваннями, скільки утриманням вже захоплених областей.
Політичні зміни в Греції
Під час греко-перських військ на перший план висунулася Афінська симмахия, тобто союз декількох полісів під владою Афін. Ті проводили явно виражену централизаторскую політику, домігшись відрахувань з бюджету своїх союзників на зміцнення флоту. Ці дії Афін викликали невдоволення Пелопоннеського союзу на чолі зі Спартою. Вибухнула між ними війна хоч і закінчилась перемогою Спарти, але сильно послабила обидва поліса.
Ситуацією скористалася непомітна перш Македонія. Цар Філіпп V в короткі терміни зумів підпорядкувати собі велику частину полісів Еллади. Цей успіх був розвинений в правління його сина – Олександра Македонського. Розібравшись з проблемами континентальної Греції, Олександр звернув свій погляд на схід.
Початок війни з персами
У 334 році до н. е. македонська фаланга вступила в межі Азії. Олександр мав армією, що складалася з 30 тисяч піхотинців, і п’ятитисячний кіннотою. Крім македонців, на стороні Олександра билися найняті ним греки з інших полісів, а також фракійці та іллірійці.
Дарій III, цар Персії, відправив проти Олександра 40-тисячний корпус. Обидва війська зустрілися біля річки Гранік. Македонський цар знову проявив себе як талановитий полководець. Його військо перетнула річку прямо на очах супротивника і тут же обрушилося на персів. Після недовгого бою ті, звернувшись у втечу, залишили на полі бою вбитими чи не половину своїх товаришів.
За один рік Олександр завоював всю Малу Азію і рушив уздовж узбережжя Середземного моря на південь, захоплюючи стратегічні бази персів, такі як Тир і Газу. Це дозволило не побоюватися можливого удару з моря під час походу на Єгипет. Підкоривши і цю область, він розвернувся і попрямував углиб перських володінь. Зіткнення з основними силами Дарія було неминучим.
Розстановка сил
Напередодні битви при Гавгамелах Олександр містив під своїми прапорами 12 тисяч піших воїнів, переважна більшість яких були вихідцями з полісів континентальної Греції. Кіннота ж за своїм етнічним складом була більш різноманітною. Греків в ній було трохи більше тисячі чоловік, інші ж були завербовані у Фракії, Фессалії та інших землях. На боці Олександра билося також 300 азіатських лучників.
Дарій не міг похвалитися тяжеловооруженной піхотою. На битву при Гавгамелах він зміг виставити всього лише 4 тисячі солдатів. Зате легких піхотинців було набагато більше: близько 50 тисяч. Ударною силою Дарія була кіннота. Мало того, що за чисельністю вона дорівнювала легковооруженной піхоті, так ще в її складі були і слони, і колесниці.
Тактика Олександра Македонського
Історія битви при Гавгамелах показує, що Олександр був чудовим тактиком. Він прекрасно розумів, що в битві необхідно в першу чергу нейтралізувати кінноту. Оскільки чисельність була на боці персів, слід було винайти таку тактику, яка дозволяла б слабшому в цьому відношенні війську здобути перемогу. Необхідне розташування військ незабаром було знайдено (як свідчать стародавні історики, плани Дарія вдалося викрасти) і для об’єднаної рукою Олександра Стародавньої Греції битва при Гавгамелах стала переможною.
На фланги була відправлена кіннота. На правому командували найближчі сподвижники та друзі Олександра, а на лівому були виставлені фессалийцы. Знаменита македонська фаланга перебувала в центрі. На випадок якщо б удар персів виявився занадто сильним, Олександр розділив все військо на дві лінії, щоб мати можливість замінювати ослаблені підрозділи. В цілому розташування македонських військ нагадувало підкову.
Хід битви
1 жовтня 331 року в битві при Гавгамелах непримиренні вороги нарешті схрестили зброю. Перед самим її початком Олександра попередили, що перси заготовили пастку: в місцях можливого настання македонської кінноти були зариті залізні шипи. Полководцю довелося терміново міняти тактику. Він відвів фланги назад і наказав своїм солдатам змусити персів наступати першими, щоб по маршруту їх пересування визначити, де знаходяться пастки.
Зробити це виявилося неважко. Описана у багатьох роботах битва при Гавгамелах почалася з атаки перських флангів. Рівень командування у війську Дарія виявився не на висоті: кіннота застрягла в затяжних боях і постійно вимагала підкріплення.
Зате атака колісниць спочатку принесла персам успіх. Ці бойові машини були оснащені гострими серпами, що змушувало македонців прикриватися і тим самим порушувати стрій. Але успіх був тимчасовим. Дозволивши колісницям пробитися в тил, македонці тут же атакували її з боків. Знищивши смертоносні машини, фаланга відновила дію.
Олександр тим часом встав на чолі кавалерії. Побачивши, що лівий фланг персів зовсім ослаб, він наніс удар в точності між флангом і центром. Атака кавалерії продовжилася жорстокою різаниною. Приголомшені перси навіть не приготувалися до захисту. Справжньою метою Олександра був цар Дарій. По боям, траплялися раніше, він дуже добре знав, що ніщо не може деморалізувати персів сильніше, ніж втеча воєначальника.
В той час як кращі полководці перського війська вирушили в тил до македонців, Дарій не зміг налагодити командування. Спішно поверталися перські підрозділи не змогли знайти місце для побудови і тому лише посилили сум’яття. Після того, як один з македонців вбив колісничих Дарія, перський цар звернувся у втечу. За ним послідували і рештки перської армії. Поле бою залишилося за Олександром.
Підсумки битви
Якщо опис битви при Гавгамелах у давніх джерелах в цілому збігається у своїх деталях, то кількість загиблих вказується різне. Але вражає не подібна “непоінформованість”, а дивовижне єдність максимальної цифри убитих: якщо порівняти всі наведені істориками цифрами, то виявиться, що жодна з них не перевищує 500 осіб. Проте наголошується, що поранених було надзвичайно багато: позначилася атака колісниць.
Поразка персів було беззаперечним. Один з істориків в запалі захоплення від перемоги Олександра Македонського в битві при Гавгамелах заявив, що було вбито чи не 100 тисяч персів. Однак це число значно перевищує загальну кількість солдатів, виставлених Дарієм на полі бою, тому явно завищена. Згідно більш об’єктивним підрахунками перси залишили на полі бою понад 40 тисяч осіб.
Загибель Дарія
Олександр хотів у що б то не стало наздогнати Дарія. Йому повідомили, що цар пішов спочатку в бік Вавилону, а не зустрівши там підтримки, спробував набрати нове військо в Мідії. Можливо, йому б це вдалося, але його авторитет після такої приголомшливої поразки постраждав так сильно, що сатрап по імені Бесс зважився на вбивство царя. Однак Олександр був обурений таким самоуправством. Коли в 329 році до н.е. Перська імперія була остаточно знищена, а Бесс, оголосив себе царем під ім’ям Артаксеркс V, намагався врятувати своє життя, ставлячи в заслугу вбивство Дарія, Олександр спочатку піддав його болісним тортурам, а потім стратив.
Значення битви при Гавгамелах
Підпорядкування всієї території Персії після поразки і загибелі Дарія було лише питанням часу. Після вбивства Бесса Олександр посів трон перських царів, що знаходиться в Сузах. Добровольчі грецькі загони були відпущені додому. Тим самим Олександр давав зрозуміти, що помсти персам за минулі незручності закінчена, а з цього моменту починається його особиста війна за володіння всією Азією.
Якщо ж говорити про значення битви при Гавгамелах коротко, то найбільш важливим її наслідком стало створення величезної імперії, що вмістила в себе всю відому ойкумену. Проте вона виявилася досить нетривким об’єднанням, пов’язаним лише фігурою царя-завойовника. Коли в 323 році до н. е. він несподівано помер, не залишивши спадкоємця, найближчі сподвижники тут же зійшлися в міжусобних війнах. В результаті імперія Олександра Македонського розділилася на три великі частини: держави Птолемея, Селевка і Лісімаха.
