Перший термін президентства
Від моменту виборів до офіційного призначення Білла Клінтона президентом пройшло 5 місяців. 20 січня 1993 року відбулася церемонія його інавгурації. Під час виступу Білл Клінтон оголосив виборцям, що основними напрямками його діяльності у внутрішній політиці стануть наступні проблеми: медична реформа, оподаткування різних соціальних верст (зменшення податків для середнього класу і збільшення – для вищого), боротьба з безробіттям та інфляцією. У зовнішній політиці для президента головним було дотримання світу з дружніми країнами та налагодження відносин з ворожими. Але на урочистому заході новообраний президент Клінтон ще не знав, що йому не вистачить досвіду губернаторства для роботи у великій політиці.
Проблеми з внутрішньою політикою під час першого президентства
Проблеми з внутрішньою політикою у Білла Клінтона почалися в ту хвилину, коли він зрозумів, що в демократичній партії не сформована робоча група. Тобто не було підходящих кандидатів на високі посади. Це призвело до того, що президент почав призначати «по знайомству», і серед інших були люди з кримінальним минулим (наприклад, Зоуі Беард, кандидат в генеральні прокурори, звинувачена в ухиленні від сплати податків). Це викликало обурення з боку громадськості. Також провалилася медична реформа. Молодий ідеаліст хотів, щоб медичну страховку пересічним американцям оплачували медичні установи і підприємства, на яких працюють люди. Але серед керівників установ та власників медкорпораций багато були обурені тим, що виникала необхідність оплачувати багатомільйонні рахунки. У Конгресі його не підтримали. Також у громадськості виникли питання, коли дізналися, що Клінтон призначив на роль реформатора свою дружину, у якої не було ні медичного, ні комерційної освіти.
