Асертивність – це дуже важливе поняття в психологічній науці. Але про нього повинні знати не тільки фахівці. Якщо ближче ознайомитися з даним терміном, то він допоможе у повсякденному житті. Цього особливо потребують ті люди, які постійно відчуває себе роздратованими або винними після розмови з іншою людиною.
Крайнощі спілкування
Іноді в спілкуванні люди кидаються в крайнощі, вибираючи роль агресора чи жертви. Найчастіше це робиться несвідомо. Подібні крайності сприяють паразитарному взаємодії, яке не можна назвати ефективним.
Позиція жертви – це слабка сторона, яка не бажає приймати рішення і перекладає відповідальність на співрозмовника. При цій крайності людина відносить себе до розряду слабких, вважаючи, що їм все повинні допомагати. Крім того, жертва постійно скаржиться і звинувачує в невдачах будь-яких оточуючих людей, але тільки не себе.
У книгах про асертивності описується й інша крайність – агресор, який є повною протилежністю жертви. Для цієї позиції характерна відкрита або завуальована маніпуляція іншими людьми. Агресор дотримується принципу: «Всі повинні робити те, що я скажу, тому що я завжди правий». Такі люди відчувають себе сильними і тому впевнено пригнічують співрозмовників під час розмови.
Що примітно, якщо в діалозі одна людина приймає позицію агресора чи жертви, то другий співрозмовник мимоволі починає відігравати протилежну роль. Природно, конструктивного обміну думками не вийде. Спілкування, побудова на асертивності, покликане виключити подібні ситуації.
Що таке асертивність?
Якщо заглянути в психологічні словники, то можна побачити, що ассертивностью називають здатність з гідністю і впевненістю відстоювати свої інтереси, при цьому не зневажаючи чужих прав. Тобто, це відкрите, пряме поведінку, яка не має на меті завдати шкоди іншим людям.
Здавалося б, з точки зору успішності таку позицію не можна назвати прийнятною і ефективною у відношенні себе. Однак якщо брати до уваги довгострокову перспективу, то результати будуть приголомшувати. Адже асертивність-це уміння домагатися бажаного з розрахунком на подальшу взаємодопомога і співпраця.
Асертивність в психології
Вчені-психологи відзначають, що у всіх людей різні темпераменти і характери. Тому абсолютно нормально, якщо хтось від природи не вміє терпляче вислуховувати співрозмовника і ненав’язливо доносити свою точку зору. Для формування необхідних навичок фахівці давно розробили спеціальні методики. Насамперед вони спрямовані на розвиток впевненості в собі. Людині буде набагато легше переконати оточуючих, якщо він сам твердий у своїх судженнях. При цьому не повинно бути криків і сварок, як і маніпуляції. Всі спірні питання необхідно вирішувати в доброзичливій атмосфері.
Буває, що людина зовні спокійний, а всередині відбуваються сильні душевні терзання. Асертивність дозволяє бути врівноваженим і в тому, і в іншому випадку. Це дуже допоможе у спілкуванні, адже ніякого негативу до іншого людині не буде виникати.
Необов’язково докорінно змінювати світогляд, щоб освоїти асертивність. Досить переглянути способи сприйняття і зрозуміти, як досягти цілей без конфронтації.
Основні принципи
Щоб засвоїти суть правильної манери взаємодії, для початку варто вивчити основні принципи. Про них докладно йдеться в книзі психотерапевта Р. Линденфилда «Теорія і практика асертивності». Далі будуть розглянуті тільки найважливіші принципи. Якщо їм слідувати, то можна поступово розвинути у себе асертивність.
Прийняття відповідальності
В першу чергу слід з’ясувати, що необхідно чесно визнавати власні помилки і відповідати за свої вчинки. Якщо людина перекладає відповідальність на інших, то це характеризує його не з кращого боку. Оточуючі починають думати, що він інфантильний і перестають сприймати його серйозно.
Самоповага і повага
Основною складовою асертивності є самоповага. Його слід не соромлячись демонструвати іншим, не дозволяючи собі неналежного відносини. Також важливо шанобливо поводитися з оточуючими, адже вони теж мають право на таке поводження з собою.
Уміння слухати і чути
Асертивність – це в якійсь мірі емпатія, тобто, вміння сприймати і розуміти чужі емоції. Важливо навчитися слухати співрозмовника. Його не можна перебивати і плутати в думках, інакше це буде проявом неповаги, що порушує попередній принцип. Якщо необхідно вставити в чужій монолог фразу, то робити це потрібно дуже акуратно, не викликаючи роздратування.
Також важливо не просто слухати, але і чути співрозмовника. Для цього потрібно вникати в суть розмови і намагатися його зрозуміти.
Результативність спілкування
Щоб діалог пройшов конструктивно, а не як пусте струс повітря, слід проявляти відкритість і чесність. Усі формулювання повинні бути прямими, без витіюватих обертів, фраз і зрозумілими для співрозмовника. Адже важливо, щоб опонент не тільки погодився з думкою, але і залишився необиженным.
Впевненість у собі
Асертивність – це здатність відстоювати власну думку, не сумніваючись у своїй правоті. Але тут мова йде не про сліпій самовпевненості, яка базується тільки на завищену самооцінку. Важливо відмінно знати предмет, про який йде мова, і чітко розуміти ступінь свого професіоналізму. Цим і пояснюється непохитність позицій.
Позитивний настрій
Це нормально, коли людина перед важливою бесідою продумує ймовірні суперечки і невдачі. Але не варто заздалегідь настроюватися на конфлікти і конкуренцію. Тільки позитивний настрій допоможе розслабитися самому і отримати вдячність з боку оточуючих.
Типові помилки
Найперша помилка, яка відбувається, полягає в тому, що батьки не вчать своїх дітей асертивності. Цю здатність краще освоювати в ранньому віці, тоді і в дорослому житті буде набагато простіше.
Друга помилка полягає в тому, що люди після прочитання книг або проходження занять з асертивності починають виходити за рамки. Вони вважають, що навчилися керувати людьми, і починають пробувати маніпулювати ними. Однак це неправильно. Проблеми слід вирішувати разом з іншими, а не за їх рахунок.
Третя помилка полягає в тому, що навіть після навчання асертивності людина дозволяє оточуючим проявляти негативні реакції по відношенню до себе. Більш того, нове поведінка може сприйнятися знайомими в негативному ключі. Ассертивная особистість повинна розуміти мотиви невдоволення і адекватно на них реагувати. Нічого доброго не вийде, якщо просто відмовчуватися і робити вигляд, що все як раніше.
Техніки асертивної поведінки
Ассертивный людина вміє без вини і обману відмовляти, захищатися від нахабних вимог і нав’язливих пропозицій. Для цього іноді доводиться змінити свої звичні моделі поведінки. Далі буде запропоновано декілька технік, які можуть стати своєрідним тренінгом асертивності.
Сама незворушність
Ця техніка дає найбільшу ефективність у тих ситуаціях, коли співрозмовник починає дратуватися, і в його голосі чути агресивні нотки. Її сенс полягає не в нападі, а в обороні, спокійному відстоюванні позиції.
Психологи рекомендують поступово знижувати швидкість і гучність мови, тобто, потрібно говорити ще повільніше і тихіше. Тоді конфліктер «перейде на ту ж хвилю». Значить, сварки не буде, і з’явиться шанс вирішити проблему. У той час як підвищення голосу тільки розпалить пристрасті. Адже агресія породжує агресію.
Відхід від відповіді
Асертивність – це вміння з посмішкою захистити власні межі. Цю здатність можна застосувати у випадку, коли хтось робить грубе зауваження або намагається докорити.
Наприклад, начальник агресивно повідомляє: «У вашому звіті є помилки! Як ви могли допустити?! Невже вихідних даних було недостатньо?!» Тут краще не намагатися виправдатися, а тим більше, не відповідати в різкій формі. Найоптимальніший варіант – це максимально ввічливий і витіюватий догляд. Наприклад, начальникові можна сказати так: «Я все перепроверю. Покажіть, де саме я припустився помилки». Людині нічого не залишається, як погодитися з пропозицією.
Ця техніка хороша тим, що не створює відкритого протистояння, але в той же час не доведеться прямо визнавати свою провину. Психологи відзначають, що іноді на роботі краще взагалі не відповідати на зауваження, а просто пильно подивитися і мовчки піти.
Заїжджена платівка
Також розвиток асертивності допоможе в тому випадку, коли співрозмовник надто наполегливий, і ніякі аргументи не змушують його перестати тиснути. Таких особистостей краще не намагатися переконати в чому-небудь. У випадку з ними буде ефективна тактика заїждженої платівки. Її суть полягає в повторенні однієї і тієї ж фрази, причому її конструкцію міняти не можна.
Наприклад, знайомий просить дати в борг. Мабуть, ситуація знайома багатьом. На прохання можна відповісти так: «Я б дав, але грошей немає». На всі інші доводи знайомого треба відповідати тією ж самою фразою. «Я б дав, але грошей немає». Чим далі зайде такий діалог, тим швидше співрозмовник зрозуміє, що тут його проблему не вирішать.
Правильна відповідь на нескромне питання
Іноді зустрічаються настільки невиховані люди, що у них вистачає нахабства ставити недоречні і безтактні питання. І тут агресія опонента цілком очевидна. Однак існують конструктивні методи боротьби «з хамами» – це асертивність.
Тут можна піти декількома шляхами. Як варіант – відповісти питанням на питання. Можна просто ігнорувати, якщо дозволяє ситуація. Особливо нетактовним людям слід спокійно пояснити, що це їх не стосується, тому бесіди з цієї проблеми не буде. Якщо є бажання продовжити діалог, то потрібно якомога швидше перейти на іншу тему.
Як підвищити асертивність?
Як вже говорилося, формування асертивності включає в себе розвиток впевненості в собі. Тому, щоб бути більш твердим у своїх судженнях, слід постаратися реалізуватися в житті. Тільки застосування на практиці своїх здібностей дозволяє повною мірою відчути власну значущість. Самоствердження як раз є дієвим способом отримати значуще становище в суспільстві. Тільки робити це слід без шкоди для оточуючих. При асертивності неприпустимо шкодити або когось підставляти заради досягнення мети. До неї потрібно рухатися свідомо і поступово. Рано чи пізно результат стане задовільним.
Також асертивність передбачає, що людина буде залишатися незворушним практично в будь-яких ситуаціях. Тому важливо розвивати в собі почуття спокою і врівноваженість. Звичайно, іноді оточуючі можуть дратувати і вивести з себе, і це нормально. Головне – не розпорошувати даремно емоції і не втрачати рівновагу. Зовнішнє і внутрішній спокій буде сприяти збереженню енергії, яка просто необхідна для підтримки гарного настрою і фізичного самопочуття.
Отже, в публікації було представлено, що таке асертивність. Це найважливіша риса характеру, при наявності якої життя стає набагато щасливіше і простіше. Це здатність з гідністю і впевненістю відстоювати свої інтереси, при цьому не зневажаючи чужих прав. Варто зауважити, що асертивність є придбаним, а не вродженою якістю. Тому при правильній роботі над собою можна досягти чудових результатів. Тільки займатися потрібно регулярно і з вірою в себе, щоб все вийшло. Також у формуванні цього корисного якості можуть допомогти спеціальні техніки асертивної поведінки, які були розглянуті в статті.
