Що таке лихослів’я? Причини, наслідки, боротьба з лихослів’ям

Про те, що таке лихослів’я, найкраще можуть розповісти філологи. Втім, тема актуальна і в багатьох релігійних навчаннях, постулати яких забороняють використовувати нецензурні, неетичні вислови. У загальному випадку під лихослів’ям прийнято розуміти таку особистісну особливість, яка виражається у наповненні своєї промови непристойними, лайливими, непристойними фразами.

Забавні легенди

Про те, як сильно впливає лихослів’я в нашому житті на повсякденність, може розповісти ось такий історичний анекдот: при Ватерлоо в битві англійці оточили бравих французів. Англійський герцог, вражений сміливістю противника, вирішив відпустити їх – адже вбивати таких славних чоловіків здавалося справжньою ганьбою. Втім, на фразу англійця «Можете йти» противник відгукнувся досить нецензурно. Звичайно, це розлютило переможця, за чим послідував наказ дати залп з гармат.

Варто застосовувати?

Ця історія наочно показує, що таке лихослів’я: вербально виражене бажання принизити супротивника, опонента. Іноді такий метод вираження думок стає єдиним способом людини захистити себе, відстояти свою точку зору – особливо якщо всі логічні аргументи підійшли до кінця. Як кажуть філологи, у багатьох наших співвітчизників застосування таких термінів увійшло в ужиток – люди навіть не помічають, як часто використовують нецензурні вирази.

Звідки пішло слово?

Про те, що таке лихослів’я, можна зрозуміти, якщо уважніше придивитися до нього. Коренем виступає «скверна». В даний час саме по собі це слово майже не вживається, для широких кіл воно здається застарілим, пов’язаних більше з релігійною сферою життя, ніж світської. А ось у колишні часи їм позначали, як підтверджує складений словник Даля, щось мерзенне і противне, мерзенне і огидне як з духовної точки зору, так і з тілесної, матеріальної. Скверною можна було назвати гниль, сморід, противне з точки зору релігії, естетики, моральних норм, правил моральної поведінки.

Так склалося, що переважно використовується в лайкових цілях термінологія пов’язана з найменуваннями інтимного взаємодії людей, статевих органів, випорожнень, обумовлених особливостями фізіологічних процесів нашого організму. В англійській мові для цього є спеціальне поняття «брудна дюжина».

Повертаючись до витоків

Щоб краще зрозуміти, що таке лихослів’я, можна вивчити історичні особливості розвитку російської мови. Відомо, що такі методи вираження своїх думок побутували і у старе час, до приходу християнства. Предки вважали, що це допоможе відгородити себе від демонів, духів, злих сил потойбічного світу. Це збереглося і до наших днів в приповідках, наприклад: «матюків і чорт злякається». Фактично, непристойні слова, словосполучення використовувалися в якості оберега.

Російське лихослів’я має досить цікаву історію та обряди, традиції. Наприклад, в давнину чоловіки, намагаючись відігнати нечисту силу від свого будинку, не тільки використовували відповідні вирази, але й демонстрували статеві органи, вважаючи, що це може налякати демонів, духів. В деякій мірі це був діалог з потойбічним світом, і для нього застосовували ті кошти, які, як здавалося, будуть мати достатню силу, щоб допомогти перетнути кордон матеріального світу і іншого, таємничого, містичного.

Дивіться також:  Регулювання доводчика двері своїми руками: пристрій механізму, інструкція з налаштування

Вчора, сьогодні, завтра

В даний час застосовується термін «інфернальна лексика». Саме їм позначають вирази, слова, а також поведінка, пов’язана з спробами взаємодії з потойбічними істотами. Найменування йде від латинського слова «пекло». Втім, розмови про лихослів’ї в наші дні стали виключно актуальними, так як емоційно навантажені фрази багатьма використовуються зовсім без всякої ідеї і мети, а просто за звичкою. Переважно, це характерно середовищі неосвічених людей з низьким рівнем освіти. Вважається, що згадка людських статевих органів принижує співрозмовника, ображає його, а з боку мовця демонструє відсутність страху і агресивну позицію. В деякій мірі, це ще й спроба показати себе розкутою персоною, для якої не грають ніякої ролі визнані в суспільстві нормативи поведінки.

Основна причина лихослів’я – спроба довести собі й оточуючим своє високе становище. Людина немов би демонструє іншим, що він сильніший і вищий, тому може дозволити собі образливе поводження. Той, хто не відчуває в собі такої впевненості, вилаяти співрозмовника, звичайно, не вирішиться. Якщо людина знаходиться під впливом сильного емоційного напруження, різкі слова можуть виступати як засіб енергетичної розрядки, спроба розслабитися. Чим емоційніше мова, тим простіше виразити через неї внутрішню експресію. Втім, психологи звертають увагу, що такий шлях приводить до своєрідної залежності – раз звикнувши виражати свої емоції цим шляхом, в майбутньому людині вже важко переключити на форми мови, не ображають співрозмовників.

Змиритися чи ні?

Вперше офіційна боротьба з лихослів’ям в нашій державі розпочалася з ініціативи царя Олексія Михайловича, в 1648 видав тематичний указ. З нього випливало, що на весіллях, при відправленні обрядів не можна вдаватися до нецензурних виразів. Зокрема вводилася заборона на «сороміцькі слова» і «бісівські пісні». Поширювалося це обмеження і на період святок. Не можна було і «лаяться», використовуючи нецензурні вирази. В рівній мірі заборона поширювалася і на чоловіків, і на жінок.

Почалася офіційна боротьба з лихослів’ям, в якій остаточно сформувалася церковна позиція: вживання лайливих слів ображає Божу Матір. Крім того, при певному сприйнятті виходило, що людина ображає свою власну рідну матір. У більш широкому розумінні матір’ю вважається вся земля. Використовуючи грубі репліки, людина висловлював свою неповагу і до неї. До речі кажучи, існувала думка, що лайливі мови можуть спровокувати захворювання, епідемії, різноманітні нещастя і навіть катастрофи стихійного характеру. Спіймані за порушенням царського указу піддавалися тілесним покаранням прямо на вулиці: провинилися пороли різками.

Дивіться також:  Гліттер для нігтів: особливості нанесення, фото

Навіщо це потрібно?

Причини і наслідки лихослів’я в нашому житті вже не раз ставали об’єктом уваги філологів, психологів. Прийнято говорити, що при постійному вживання воно перетворюється в якість особистості. Коли ситуація доходить до такої стадії, психологи говорять про безкультур’я в патологічній формі. Виробляється звичка, при цьому люди навіть не звертають увагу на те, як будують з лайливих цеглинок складну мову, причому матюки поступово починають домінувати над літературними. Автоматичне застосування повністю вислизає від уваги самої людини.

Чия доля?

Як видно з історії лихослів’я, і в колишні часи люди стикалися з подібними змінами в поведінці людей. Зазначається, що найчастіше до лайливим реплік вдаються люди зі слабким, невеликим словниковим запасом – час, який йде на обговорювання додаткових, не несуть смислового навантаження слів, дає людині більше простору подумати над змістовною частиною. У той же час мовленнєвої баласт (за оцінкою добре розвиненого, з точки зору культурних норм, людини) для схильного до використання нецензурних фраз стає справжнім рятувальним колом, інакше постійні запинки, паузи в мовленні могли б виставити його на посміховисько. Ускладнення мовних конструкцій, що досягається застосуванням лайливих реплік, створює видимість складної фрази, що дозволяє підвищити самооцінку і самоствердитися в очах суспільства.

Сучасні традиції

Так склалося, що в нашій країні з самого дитинства дітей вчать: вимовляти лайливі слова – це погано. Але нечасто батьки, вихователі замислюються над тим, що важливо не тільки дати установку на те, що це погано, але і виразно пояснити, чому це так. Психологи кажуть, що лихослів’я для багатьох – спроба впоратися з власним соромом, совістю. Раз перемігши себе, людина отримує можливість і далі творити, що хочеться – поступово це переходить у звичку.

В Америці був винайдений один дивовижний і дієвий спосіб, як позбутися від лихослів’я. Коли дитина приходить додому і питає у батьків значення лайливі слова, його не лають за таке питання, але дохідливо пояснюють, що воно означає буквально, яке переносне значення цього терміна. Після цього дитину відправляють мити рот з милом. Це покликане закріпити у створенні маленького чоловічка, що використання подібної лексики робить брудними свідомість, тіло, слух, рот, який вимовляє звуки. Проводили на цю тему дослідження психологи відзначають: метод дійсно працює.

Стереотипи і лайки

У нашій країні прийнято думати, що саме росіяни поклали початок лихослів’я, тільки в нашій країні настільки багатий матірну мову. Насправді, філологи давно встановили, що це — всього лише стереотип. Більше того, до числа найбагатших на лайливі вирази мов наш не належить. У різних державах існують різні традиції, що дуже наочно показано у відомому оповіданні «Сон в літню ніч» за авторством Ю. Рытхэу.

Дивіться також:  Ігор Сєверянін: біографія і творчість, цікаві факти з життя поета

Кожен народ у своїй мові сприймає лайкою те, що принижує священні для цих людей поняття, традиції місцевості. Так, греки у своїх лайливих словах найчастіше будуть робити відсилання до статевих актів з божественними персонами, а от араби, які проживають в Єгипті, будуть вказувати на нетрадиційну орієнтацію співрозмовника.

Намагаючись образити суперника, мусульманин назве його собакою, болгарин – виродком. До речі кажучи, за це можна навіть подати на людину суд. А ось в одному із африканських племен найстрашніше образу – пропозиція харчуватися овочами, так як це вважається принизливим з можливих дій. Подібна лайка може стати причиною безшлюбності, якщо облаяний не знайшов, що відповісти! Дійсно, наслідки лихослів’я в різних традиціях, у різних народів різні.

Спіймані за справою!

Незважаючи на поширену думку, ніби нецензурні вирази – доля простого люду, з історії відомо чимало прикладів, коли подібні помилки в своїй промові допускали відомі люди. Наприклад, гніваючись на себе, Гітлер не раз застосовував до себе ж самі невтішні епітети німецької мови.

Відома історія про те, як одного разу дуже невдало дав волю своєму мови принц Чарльз, під час виступу перед школярами впустив лист із записаної на ньому промовою. Висловився він при цьому вкрай неетично. Особливу пікантність ситуації додає той факт, що на листку була (як переконують представники ЗМІ) записана мова, присвячена якраз неприйнятність лихослів’я в повсякденності.

Відомі з історії випадки, коли дозволяли собі «міцне слівце» Труман, Ніксон, Горбачов, Черномирдін. Навіть у мемуарах Плісецької можна зустріти такі казуси, як і в що стали крилатими фразами Окуджави.

Актуальність проблеми

Як відзначають багато філологів, могутнім російська мова робить зовсім не різноманітність матюків, а можливість виразити як завгодно складну думку без застосування нецензурних термінів. Більш того, в певних колах вважається набагато більш ефективним способом образити співрозмовника, тонко граючи термінами мови, інтонаціями, можливостями іронії та сарказму. Така репліка зачіпає набагато сильніше, ніж прямо, в серцях висловлене, усталене непристойне вираз. Але, як видно з повсякденності, саме до штампованим фразам воліють вдаватися наші співвітчизники, які бажають висловити експресію в мовленні.

Останнім часом мат в різних формах отримав широке розповсюдження серед всіх вікових груп, соціальних шарів. Навіть у книгах, з екранів кінотеатрів і телевізорів можна чути нецензурні фрази. Все це впливає на громадськість, знижуючи рівень культури. Люди звикають до того, що саме такий спосіб вираження своїх думок – норма. Безумовно, з цим потрібно боротися, піднімаючи загальний культурний рівень соціуму.