Серце… Нехай багато і говорять, що це всього лише насос, але наскільки ж дивний цей орган. Протягом усього життя вона невтомно працює, перекачуючи кров у тілі людини (саме про людський “насос” йде мова), то сповільнюючи, то прискорюючи темп, підлаштовуючись під різні життєві ситуації. Але наскільки б не був наш сердечний “мотор” невтомним, він, безсумнівно, схильний до всіляких патологій. Щоб виявити дані порушення, визначити їх природу, поставити чіткий діагноз і подальше лікування, лікарі використовують різні методи діагностики. Це електрокардіографія (ЕКГ), УЗД серця та його прослуховування – аускультація.
Що таке аускультація, як вона проводиться
Під час роботи серця і перекачуванні крові в ньому виникають різні звуки – в медицині прийнято називати їх тонами. Але деякі звуки є абсолютною нормою і говорять про здорове серце (виходячи тільки з результатів цього дослідження стверджувати про повну відсутність хвороб не можна), а деякі не обіцяють нічого хорошого. Завдання лікаря-спеціаліста – прослухати тони, порівняти з нормою і поставити діагноз. Вислуховування тонів – це і є аускультація.
Проводиться ця процедура за допомогою спеціального пристрою – фонендоскопа (найчастіше) або стетоскопа. Відмінність фонендоскопа – наявність мембрани, яка посилює звукові коливання. Прилад складається з декількох частин: головки, яка приймає коливання, гумової трубки, що проводить звук, і навушників. Даний прилад використовують багато лікарі, від фельдшера швидкої допомоги до анестезіолога-реаніматолога.
При прослуховуванні тонів серця головку приладу прикладають до спеціальних місцях на грудях людини – точках аускультації серця.
