Аналіз вірша
З використовуваних автором стежок найсильніше впливає на читача метафора: «мовчазні могили», «давня тьма», «безсмертний дар». Бунін використовує розгорнуте порівняння слова з найдавнішими артефактами і їх протиставлення – антитезу. Звернення «Умійте берегти!» – це точка найвищого емоційного напруження.
Продовжуємо детальний аналіз вірша Буніна «Слово». У творі два катрена, тому його можна віднести до мініатюр. Четырехстопным написані ямбом тут непарні рядки, парні – трехстопным. Вони римуються між собою. Також треба звернути увагу на антитези перших же рядків вірша – тут автор протиставляє живе і мертве – гробниці, кості, мумії. Все минуле називає світовим цвинтарем. І все це лише «слово», «письмена». Це не просто міркування – це художній образ, який володіє особливою глибиною.
Життя в слові
Гробниці й мумії мовчать, і це свідчить про те, що в них приховані таємниці, які неможливо відкрити без слова. Завершуємо короткий аналіз вірша Буніна «Слово» твердженням автора – «Слову життя дане». Це дуже значуще уособлення. «Мумії», «кістки» і «гробниці» – метонімія. «Світовий цвинтар», як кладовище світової історії, застосовується автором у переносному значенні. Те ж саме стосується і «слова», яким виражена і сама мова, та мова.
Справа не тільки у використанні стежок, а в тому, що буквально кожне слово вірша образно. В один чотиривірш поет вклав глибоку думку про найважливіше надбання людини – мовою, як про пам’ять, яка знайшла втілення в слові.
Про це можна нескінченно міркувати та знаходити нові аргументи, адже думка поета охоплює і минуле, і сьогодення, і майбутнє. Аналіз вірша Буніна «Слово» за планом – кращий спосіб розглянути, що в творі немає етнічних меж – поет говорить про людство і проникає в сутність, яка виділяє людину з решти тваринного світу – «дар безсмертний – мова».
