Рідна мова
Аналіз вірша Буніна «Слово» почнемо з його жанрової приналежності. Воно відноситься як до жанру філософської лірики, так і до громадянської. Також має і публіцистичний заклик. Присвячується вірш ролі мови в житті людей. Автор говорить і про роль поета – змінити суспільство зможе той, хто володіє словом. Йде Перша світова війна. Після низки переворотів, до того ж і братовбивчої війни, в Росії, того й гляди, захоплять владу ті, в чиїх руках вона стане небезпечною іграшкою. Письменника мучать важкі передчуття. І єдине, що залишиться вічним, – це слово. Це фон, на якому розгортаються події.
З глибини століть
Автор порівнює слово з «гробницями, муміями і кістками», що прийшли з глибини століть. Але вони мовчать», вони німі. Їх свідченням служать «письмена», написи на стінах, які володіють неймовірною силою – вони можуть розповісти про давні часи. І «звучать письмена» розкажуть, ймовірно, про ті ж проблеми, що і в сучасному світі, – про війну і несправедливості. І давні, так само, як і сучасні люди, які боролися за владу, їх також турбували матеріальні цінності.
Аналіз вірша Буніна «Слово» показує, що поет звертається до читачів із закликом – берегти культуру і мова – «наш безсмертний дар», бо «немає іншого достоянья», а все інше звернеться в порох. Вірш Буніна звучить як маніфест, як заповіт. Він акцентує увагу на Слові і відзначає його святість. Бунін використовує в «Слові» алюзію на рядки з Біблії – «Спочатку було слово».
