Знайома нам по сучасним реаліям постійна професійна армія існувала не завжди. Зокрема, в період раннього середньовіччя в європейських країнах набагато популярніше було тимчасове ополчення. Король, як і його феодали, у випадку військової необхідності набирав військо з селян, а по закінченні військового походу її розпускали.
Така система мала недоліками. Селян не можна було вважати серйозною військовою силою — сільськогосподарські знаряддя вони тримали в руках набагато частіше, ніж зброя. Професійних воїнів в європейських державах було не так вже й багато, і крім того, підкорялися вони не королю, а безпосередньо своїм феодалам. Відповідно, за певних обставин могли піти і проти монарха.
Військова реформа Мартелла
Одним з перших реформувати існуючу систему вирішив Карл Мартелл, франкський правитель початку VIII століття. Він задумав створити добре екіпіровану і навчену армію, що спирається на кінну кавалерію — така сила змогла б по-справжньому гідно протистояти будь-яким загрозам.
Закономірно виникло питання — звідки взяти таку армію? Кінними лицарями могли бути тільки забезпечені люди. Тому Мартелл ввів систему бенефіцій — простіше кажучи, дарував своїм людям земельні наділи в обмін на клятву вірності. У цьому полягала головна відмінність бенефіцій від традиційних феодальних наділів — власник володів ними лише до тих пір, поки служив королю. При відмові від власної присяги земля забиралася державою назад.
Бенефіціари не тільки особисто були у військо Мартелла на коні й при зброї, але і виставляли одного добре екіпірованого кінного воїна. За короткий час була створена кінна армія, безумовно віддана своєму сюзерену — досвід Мартелла був одним з перших в середньовічній Європі. Нова система швидко довела свою ефективність — так, на початку 730-х років франкський государ розбив арабів, чого йому безумовно не вдалося б зробити при використанні армії старого зразка.
Проведена реформа зміцнила франкська держава не тільки у військовому плані, а й політично. Спираючись на відданих йому поміщиків-бенефіціаріїв, Мартелл розширив кордони королівства, зміг придушити внутрішні смути. Молода династія Каролінгів посилила свої позиції, і вже онук Карла Мартелла — Карл Великий став правителем великої і багатої країни, причому його право на престол вже ніким не оскаржувалось.
