Війна у В’єтнамі тривала довгих 20 років. Вона стала самим жорстоким і кровопролитним військовим конфліктом часів холодної війни, куди були залучені кілька країн світу. За весь період збройного протистояння маленька країна втратила майже чотирьох мільйонів мирних жителів і близько півтора мільйонів солдатів з обох сторін.
Передумови конфлікту
Якщо говорити коротко про війну у В’єтнамі, то цей конфлікт називають Другої Індокитайської війною. У якийсь момент внутрішня конфронтація Півночі і Півдня переросла в протистояння західного блоку СЕАТО, який підтримував південців, і СРСР з КНР, що виступали на боці Північного В’єтнаму. В’єтнамська ситуація вплинула і на сусідні країни – Камбоджа і Лаос не уникли громадянської війни.
Спочатку почалася громадянська війна на півдні В’єтнаму. Передумовами та причинами війни у В’єтнамі можна назвати небажання населення країни жити під впливом французів. У другій половині XIX століття В’єтнам належав колоніальної імперії Франції.
Коли закінчилася Перша світова війна, в країні спостерігалося зростання національної самосвідомості населення, що проявлялось в організації великої кількості підпільних гуртків, які переймалися за незалежність В’єтнаму. У той час відбулося кілька збройних повстань на території країни.
У Китаї була створена Ліга за незалежність В’єтнаму – В’єтмінь, – об’єднала всіх співчуваючих ідеї визволення. Далі В’єтмінь очолив Хо Ши Мін, і Ліга придбала явну комуністичну спрямованість.
Якщо говорити коротко про причини війни у В’єтнамі, то вони полягали в наступному. Після закінчення Другої світової в 1954 році вся українська територія була поділена за довжиною 17-й паралелі. При цьому Північний В’єтнам був підконтрольний Вьетминю, а Південний перебував під управлінням французів.
Перемога комуністів у Китаї (КНР) змусила США занервувати і почати своє втручання у внутрішню політику В’єтнаму на стороні підконтрольного Півдня Франції. Уряд Штатів, розцінює КНР в якості загрози, вважало, що Червоний Китай незабаром зажадає посилити свій вплив у В’єтнамі, але цього США допустити не могли.
Передбачалося, що в 1956 році В’єтнам об’єднається в єдину державу, але французький Південь не побажав ставати під управління комуністичної Півночі, що послужило головною з причин війни у В’єтнамі.
Початок війни і ранній період
Отже, безболісно об’єднати країну не виходило. Війни у В’єтнамі стало не уникнути. Комуністичний Північ зважився на силове захоплення південної частини країни.
Початком війни у В’єтнамі стали кілька терористичних актів відносно чиновників Півдня. А 1960 рік став роком створення отримала всесвітню популярність організації В’єтконг, або Національний фронт визволення Південного В’єтнаму (НФВПВ), яка об’єднала в собі всі численні угруповання, що воюють проти Півдня.
Розповідаючи коротко про причини та підсумки війни у В’єтнамі, не можна опустити деякі найбільш значущі події цієї жорстокої конфронтації. У 1961 році американська армія не приймає участі в зіткненнях, однак успішні і зухвалі дії В’єтконгу напружили США, які перекидають перші регулярні частини армії в Південний В’єтнам. Тут вони займаються тренуванням південнов’єтнамських солдатів і надають їм допомогу в плануванні атак.
Перше серйозне військове зіткнення сталося лише в 1963 році, коли вьетконговские партизани в битві при Апбак розбити в пух і прах южновьетнамскую армію. Після цієї поразки стався політичний переворот, при якому було вбито правитель Півдня Зьем.
В’єтконг зміцнив позиції, перекинувши значну частину своїх партизанів на південні території. Зростала й чисельність американських солдатів. Якщо в 1959 році їх було 800 бійців, то в 1964 війна у В’єтнамі тривала при чисельності американської армії на території Півдня, досягла 25 000 військових.
Втручання Сполучених Штатів
Війна у В’єтнамі тривала. Запеклого опору партизан Північного В’єтнаму допомагали географічні і кліматичні особливості країни. Густі джунглі, гориста місцевість, змінюються сезони злив і неймовірної спеки істотно ускладнювали дії американських солдатів і полегшували завдання партизан В’єтконгу, для яких ці природні катаклізми були звичними.
Війна у В’єтнамі 1965-1974 рр. велася вже при повномасштабному втручання армії США. На початку 1965 року, в лютому, вьетконговцами були атаковані американські військові об’єкти. Після цієї зухвалої витівки американським президентом Ліндоном Джонсоном було оголошено про готовність нанесення удару, який і був проведений під час операції «Палаюче спис» – жорстокої килимовій бомбардування в’єтнамської території американською авіацією.
Пізніше, вже в березні 1965 року, армією США була проведена ще одна, найбільша з часів Другої світової, бомбардувальна операція під назвою «Гуркіт грому». У цей час чисельність американської армії зросла до 180 000 військових. Але і це ще не межа. Протягом наступних трьох років їх було вже близько 540 000.
Але перший бій, в який вступили солдати армії США, що відбувся в серпні 1965 року. Операція «Старлайт» скінчилася повною перемогою американців, які знищили приблизно 600 вьетконговцев.
Після цього американською армією було прийнято рішення про застосування стратегії «знайти і знищити», коли головним своїм завданням солдати США вважали виявлення партизанів і їх повне знищення.
Часті вимушені військові зіткнення з вьетконговцами на гірських територіях Південного В’єтнаму вимотували американських солдатів. У 1967 році в битві при Дакто морська піхота США і 173-я повітряно-десантна бригада понесли страшні втрати, хоч їм вдалося стримати партизанів і перешкодити захопленню міста.
У період з 1953 по 1975 роки Сполученими Штатами на в’єтнамську війну була витрачена нечувана сума грошей – 168 млн доларів. Це призвело до значного дефіциту федерального бюджету Америки.
Тетський бій
Під час війни у В’єтнамі поповнення американських військ відбувалося виключно за рахунок добровольців і обмеженого призову. Президент Л. Джонсон відмовився від часткової мобілізації і призову резервістів, тому до 1967 році людські резерви американської армії були вичерпані.
Війна у В’єтнамі тим часом тривала. В середині 1967 року військовим керівництвом Північного В’єтнаму з метою переламати хід військових дій почалося планування широкомасштабного наступу на півдні. В’єтконг хотів створити передумови для того, щоб американці почали виводити свої війська з В’єтнаму і повалити уряд Нгуєна Ван Тхіеу.
США було поінформоване про цих підготовках, однак наступ вьетконговцев стало для них повною несподіванкою. Армія жителів півночі і партизани пішли в наступ на день Тета (в’єтнамський Новий рік), коли заборонено проводити будь-які військові дії.
31 січня 1968 року армією Північного В’єтнаму наносяться масовані удари по всій території Півдня, включаючи великі міста. Багато атаки були відбиті, але Південь втратив місто Хюе. Лише в березні це наступ було зупинено.
Американці за 45 днів до настання Півночі втратили 150 000 солдатів, більше 2 000 одиниць вертольотів і літаків, більше 5 000 одиниць військової техніки і близько 200 кораблів.
В один час з цим Америка вела війну з повітря проти ДРВ (Демократична Республіка В’єтнам). У килимових бомбардувань брало участь близько тисячі літаків, які за час з 1964 по 1973 рр. здійснили понад 2 млн бойових вильотів і скинули у В’єтнамі приблизно 8 млн бомб.
Але американські армійці і тут прорахувалися. Північний В’єтнам евакуював свою населення з усіх великих міст, сховавши людей в горах і джунглях. Радянський Союз постачав жителям півночі надзвукові винищувачі, комплекси ППО, радіотехніку і допомагав це все освоювати. Завдяки цьому в’єтнамцям вдалося знищити близько 4 000 літаків США протягом усіх років конфлікту.
Битва під Хюе, коли южновьетнамская армія хотіла відбити назад місто, було найкривавішим за всю історію цієї війни.
Тетський наступ викликав хвилю протестів у населення США проти в’єтнамської війни. Тоді багато хто почав вважати її безглуздою і жорстокою. Ніхто не очікував, що армія в’єтнамських комуністів зможе організувати операцію такого масштабу.
Виведення військ США
У листопаді 1968 року після вступу на посаду новообраного президента США Р. Ніксона, який під час передвиборчих перегонів обіцяв припинення Америкою війни з В’єтнамом, з’явилася надія, що американці все-таки приберуть свої війська з Індокитаю.
Війна США у В’єтнамі лягла ганебною плямою на репутацію Америки. У 1969 році на з’їзді народних представників Південного В’єтнаму було оголошено про проголошення республіки (РЮВ). Партизани стали народними збройними силами (НВСО ЮВ). Такий результат змусив уряд США сісти за стіл переговорів і припинити бомбардування.
Америка під президентством Ніксона поступово скорочувала свою присутність у в’єтнамській війні, і коли почався 1971 рік, з Південного В’єтнаму було виведено понад 200 000 військових. Армія Сайгона, навпаки, була збільшена до 1 100 тисяч солдатів. Практично всі більш або менш важке озброєння американців було залишено в Південному В’єтнамі.
На початку 1973 року, а саме 27 січня, було укладено Паризьку угоду про припинення війни у В’єтнамі. США зобов’язали повністю прибрати свої військові бази з означених територій, вивести як війська, так і військовий персонал. Крім того, повинен був відбутися повний обмін військовополоненими.
Заключний етап війни
Для США підсумком війни у В’єтнамі після Паризького угоди стали залишені південцям радники в кількості 10 000 чоловік і 4 мільярди американських доларів в якості фінансової підтримки, яка надається протягом 1974 і 1975 рр ..
В період з 1973 по 1974 рр. Народний фронт звільнення відновив військові дії з новими силами. Зазнали серйозних втрат південці навесні 1975 року могли обороняти один лише Сайгон. Все було закінчено в квітні 1975 року після операції «Хо Ши Мін». Позбавлена підтримки армія Півдня була розгромлена. У 1976 році обидві частини В’єтнаму були об’єднані в Соціалістичну Республіку В’єтнам.
Участь у конфлікті СРСР і Китаю
Військова, політична і економічна допомога з боку СРСР Північного В’єтнаму зіграла значну роль в результаті війни. Через порт Хайфон відбувалися поставки з Радянського Союзу, який переправляв Вьетконгу спорядження і боєприпаси, танки і важке озброєння. В якості консультантів активно залучалися досвідчені радянські військові фахівці, що проводили навчання вьетконговцев.
Китай також був зацікавлений і допомагав жителям півночі, поставляючи продовольство, зброю, вантажні автомобілі. Крім того, в Північний В’єтнам були скеровані китайські війська чисельністю до 50 тисяч чоловік для відновлення доріг як автомобільного, так і залізничного полотна.
Наслідки війни у В’єтнамі
Роки кровопролитної війни у В’єтнамі забрали мільйони життів, більшу частину яких становило мирне населення Північного і Південного В’єтнаму. Дуже сильно постраждала і екологія. Південь країни був густо залитий американськими дефолиантами, в результаті загинуло багато дерев. Північ ж після тривали багато років бомбардувань США був у руїнах, а напалмы випалили значну частину в’єтнамських джунглів.
В ході війни застосовувалася хімічна зброя, що не могло не позначитися на екологічній обстановці. Після виведення військ США американські ветерани цієї страшної війни страждали від психічних розладів і безлічі різних захворювань, які були викликані застосуванням діоксину, що перебуває у складі Agent orange. Серед американських ветеранів було величезна кількість самогубств, хоч офіційні дані про це ніколи не публікувалися.
Говорячи про причини та підсумки війни у В’єтнамі, необхідно відзначити ще один сумний факт. У цьому конфлікті брали участь багато представників американської політичної еліти, проте даний факт викликає лише негативні емоції у населення Сполучених штатів.
Дослідження, проведені в ті часи політологами, показали, що у учасника в’єтнамського конфлікту немає шансів стати президентом США, оскільки у середньостатистичного виборця тих часів в’єтнамська війна викликала стійке відторгнення.
Військові злочини
Підсумки війни у В’єтнамі 1965-1974 рр. невтішні. Жорстокість цієї всесвітньої бійні незаперечна. Серед військових злочинів в’єтнамського конфлікту можна назвати наступні:
- Застосування помаранчевого реагенту («оранж»), що представляє собою суміш дефоліантів та гербіцидів для знищення тропічних лісів.
- Інцидент на висоті 192. Групою американських солдатів була викрадена, зґвалтована, а потім вбита молода українська дівчина по імені Фан Тхі Мао. Після процесу над цими солдатами про подію стало відомо відразу.
- Масове вбивство в Биньхоа, яке зробили південнокорейські війська. Жертвами були люди похилого віку, діти і жінки.
- Масове вбивство в Дакшон, що сталося в 1967 році, коли партизанами-комуністами за відмову повернутися на колишнє місце проживання і небажання надати рекрутів для війни біженці-монтаньяры були атаковані, їх стихійний бунт жорстоко придушено за допомогою вогнеметів. Тоді загинуло 252 мирних жителя.
- Операція Ranch Hand, в ході якої протягом тривалого часу знищували рослинність в Південному В’єтнамі і Лаосі з метою виявлення партизан.
- Екологічна війна Штатів проти В’єтнаму з застосуванням хімічних засобів, яка забрала мільйони мирних життів і завдала непоправної шкоди екології країни. Крім 72 млн літрів «Оранж», розпорошених над територією В’єтнаму, армія США використовувала 44 млн літрів речовини, що містить татрахлородибензодиоксин. Ця речовина при попаданні в людський організм проявляє стійкість і викликає важкі захворювання крові, печінки та інших органів.
- Масові вбивства в Сонгмі, Хамі, Хюе.
- Тортури військовополонених з США.
Серед інших були і ще причини війни у В’єтнамі 1965-1974 рр. Ініціатором розв’язання війни були Штати з їх бажанням підкорити світ. За час конфлікту на території В’єтнаму було підірвано близько 14 млн тонн різної вибухівки – більше, ніж за два попередні світові війни.
Першою з головних причин було недопущення поширення комуністичної ідеології в світі. А другий – звичайно ж, гроші. Кілька великих корпорацій в США непогано збагатилися на продажу зброї, однак для простих громадян називалася офіційна причина ввязывания Америки у війну в Індокитаї, що звучало як необхідність поширення світової демократії.
Стратегічні придбання
Далі коротко про підсумки війни у В’єтнамі з точки зору стратегічних придбань. За час довгої війни американцям довелося створити найпотужнішу структуру обслуговування і ремонту бойової техніки. Ремонтні комплекси розташовувалися в Південній Кореї, на Тайвані, Окінаві і Хонсю. Лише один Сагамский танкоремонтний завод заощадив скарбниці США приблизно 18 млн доларів.
Все це могло дозволити американської армії вступити в будь-який військовий конфлікт в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, не переживаючи про збереження військової техніки, яка в короткі терміни могла бути відновлена і знову використана у боях.
Війна В’єтнаму з Китаєм
Деякі історики вважають, що ця війна була затіяна китайцями з метою прибрати частини в’єтнамської армії з підконтрольною Китаю Кампучії, паралельно покаравши в’єтнамців за втручання в політику Китаю в Південно-Східній Азії. До того ж перебуває в конфронтації з Союзом Китаю потрібен був привід відмовитися від договору 1950 року про співробітництво з СРСР, підписаний в 1950 році. І їм це вдалося. У квітні 1979 року договір був припинений.
Війна Китаю та В’єтнаму почалася в 1979 році і тривала всього місяць. Другого березня радянське керівництво оголосило про готовність втрутитися в конфлікт на боці В’єтнаму, перед цим продемонструвавши військову міць на навчаннях поблизу китайського кордону. В цей час китайське посольство видворяють з Москви і відправляють на батьківщину потягом. Під час цієї поїздки китайські дипломати стали свідками перекидання радянських військ у бік Далекого Сходу і Монголії.
СРСР відкрито підтримував В’єтнам і Китай на чолі з Ден Сяопіном різко згортають війну, так і не зважившись на повномасштабний конфлікт з В’єтнамом, за спиною якого стояв Радянський Союз.
Кажучи коротко про причини та підсумки війни у В’єтнамі, можна зробити висновок про те, що жодні цілі не можуть виправдати безглуздого кровопролиття невинних, особливо якщо війна задумана для жменьки багатих людей, охочих ще тугіше набити свої кишені.
