Самий розпал Великої Вітчизняної війни – 1943 рік. У битві з радянськими військами на Курській дузі Вермахт зазнав поразки, і переможець забирає трофеї: кілька машин «Фердинанд», що володіють двухсотмиллиметровой лобовою бронею, яку не могли пробити практично всі радянські САУ і танки того часу. Але найголовнішою особливістю цих машин була електромеханічна трансмісія, розроблена генієм німецької конструкторської думки Фердинандом Порше. Саме на її основі і планувалося створити новий важкий радянський танк ІС-6.
ІВ-6. Історія розробки
При вивченні захопленої німецької техніки представники ОГК Народного комісаріату танкової промисловості особливу увагу приділяли електромеханічної трансмісії самохідки «Фердинанд» і безвальной коробці передач танка «Тигр», що дає легкість в управлінні досить важкими машинами.
Виконуючий обов’язки начальника ОГК НКТП В. С. Бер зазначав: “…найбільший інтерес для вітчизняного танкобудування представляють КПП і механізми повороту танка Т-6Н «Тигр» та штурмового знаряддя Т-6Р «Фердинанд»… Управління цими важкими машинами дуже легке і зручне, на думку водіїв-випробувачів… В даний час ОГК НКТП проводить дослідницьку роботу по вивченню особливостей трансмісій німецьких танків з метою можливого впровадження найбільш вдалих рішень у вітчизняному танкобудуванні…”.
У грудні 1993 року в особливому конструкторському бюро Дослідного заводу № 100 в Челябінську, згідно з пред’явленими замовниками тактико-технічним вимогам, почалися роботи з ескізного проектування нового важкого танка, якими керував Я. Ж. Котін. Через півроку були підготовлені креслення двох варіантів ІС-6 з класичним, переднім розташуванням вежі.
Незабаром, 8 червня 1944 року, було вирішено підключити додаткові сили конструкторів «Уралмашзаводі», щоб ті спільно з заводом № 100 допрацювали креслення і випустили перші дослідні зразки нового важкого танка: «Об’єкт 252» і «Об’єкт 253». Основна робота по проектам вже була зроблена конструкторами заводу № 100, однак і «Уралмаш» вніс величезний внесок у цю справу, так як проектні робочі креслення випускалися саме там. Виготовляли досвідчені зразки на челябінському заводі, а їх складання і налагодження вироблялися на «Уралмашзаводе».
Створені прототипи танка ІС-6 фактично були абсолютно різними машинами, а загальний військовий індекс вони отримали через однакової конструкції корпусів. Зовні ці дослідні зразки були невиразні, але внутрішні складові у них абсолютно різні.
Перший Прототип – «Об’єкт 252»
Зразок танка «Об’єкт 252» був зібраний в жовтні 1944 року. У цей танк була встановлена звичайна механічна трансмісія, дуже схожа з тією, що встановлювалася на радянських ІС-2. Змінена конструкція штампованих ковзанок: при незмінній їх чисельності в діаметрі вони збільшилися до 750 мм, отже, в установці додаткових підтримуючих роликів більше не було необхідності. Механічна трансмісія давала «Об’єкту 252» серйозна перевага в масі (51,5 тонни/54 тонни) і швидкості (43 км/год проти 34 км/год) перед «Об’єктом 253», мають електромеханічну трансмісію.
Прототип другий – «Об’єкт 253»
Прототип 253-й виготовили в кінці жовтня-початку листопада 1944 року. Його головною відмінною рисою стала встановлена на ньому ЕМТ, покликана підвищити маневреність і зробити керування танком легше і комфортніше.
Головний генератор ДК-305А, видає 385 кВт і важив близько 1740 кг, приводився в рух силовою установкою танка, яка встановлювалася співвісно з ним. Поряд з головним генератором на загальному валу розташовувався синфазно генератор трифазного струму СГ-1А, який живив вентилятори системи охолодження МТО і електродвигуни тяги. Головний генератор потребував постійному повітряному охолодженні, так як в робочому стані сильно перегрівався. З цією метою в МТО танка було встановлено додаткове вентиляційне обладнання.
Також для живлення роторів електрогенераторів ДК-305А і СГ-1А у МТО помістили невеликі генератори постійного струму Р-73. Там же знаходилися електромотори тяги ДК-302А і ДК-302Б по 164 кВт кожний, які з’єднувалися з провідними колесами танка, автоматично регулюючи крутний момент під час руху машини. Тяга регулювалася надходять на головний генератор струмом. Сила робочого струму, в залежності від місцевості, з якої пересувався танк, знаходилася в межах 490-740 А. Напруга в ланцюзі – 500 У.
Електромеханічна трансмісії з усіма комплектуючими важила близько 3850 кг, що в 4-5 разів більше маси звичайної механічної трансмісії, яка встановлюється на інші радянські важкі танки. Надмірна маса ЕМТ «Об’єкта 253» негативно позначалася на його прохідності. Шасі нового танка було практично копією ходової частини вже відомого вам ІС-2.
Невиправдані очікування
Заводські випробування «Об’єкта 253» спочатку не задалися. При русі танка по засніженому полю в моторно-трансмісійному відділенні в результаті перегріву сталося загоряння, яке встигли швидко загасити. Довелося внести в конструкцію танка деякі зміни: кормової лист броні замінили сталевим і за ним встановили ще один електровентилятор, що охолоджує МТО. До кінця листопада 1944 року, після певних доопрацювань в конструкції, «Об’єкт 253» успішно завершив випробування.
Заводські випробування другого прототипу («Об’єкта 252»), що тривали з 8 по 27 листопада того ж року, пройшли куди краще, однак без неполадок і тут не обійшлося. Нове шасі, яке отримав 252-й, виявилося досить ненадійним (катки піддавалися деформації вже через 200 км шляху) і вимагав доопрацювання. З 122-міліметрових знаряддям Д-30, розробленим свердловським заводом № 9, також виникли проблеми – постійно відмовляв механізм досилання снаряда, а 17 листопада 1944 року воно повністю вийшло з ладу і було відправлено у ремонт.
Далі обидва прототипу вирушили на дослідницький полігон Кубинка під Москвою для випробування бронювання корпусу танка. Обидва танка показали відмінні результати: при обстрілі з німецьких трофейних гармат калібрами 88 і 105 мм верхній бронелист стримував потрапляння на будь-якій дистанції, нижній дивувався тільки на ближній. За захисними характеристиками ІС-6 обійшов такі важкі радянські танки, як ІС-3 і ІС-2, однак виявився гірше свого головного конкурента – «Об’єкта 701» (майбутній ІВ-4). До того ж, на думку військових замовників, дослідний зразок з ЕМТ володів занадто великою масою, не маючи при цьому очікуваних відмінних показників маневреності.
Нова гармата Д-30Т також не мала величезної переваги перед старим зразком Д-25Т, а її вартість при цьому зросла майже в 2 рази. В кінцевому підсумку обидва прототипу на озброєння прийняті не були, займатися їх доопрацюванням так ніхто і не став.
Перейдемо до більш докладного огляду ІС-6.
Озброєння
Основною зброєю танка була 122-міліметрова гармата Д-30, відрізнялася від своєї попередниці Д-25 наявністю механізму досылателя снаряда і обладнанням для продувки стовбура після пострілу. Довжина ствола становила 48 калібрів, а ефективна можлива стрільба по цілі висотою 1890 мм. При стрільбі з гармати, прямою наводкою використовувався шарнірний приціл ТБШ. Кути відхилення знаряддя становили -3/+25 градусів. Також на танк встановлювалися два кулемети: перший – 7,62-міліметровий конструкції ГВТ – був спарений з гарматою, другий – великокаліберний зенітний (12,7 мм) – був встановлений на підставу люка заряджаючого. Боєкомплект танка вміщував 30 бронебійних і осколково-фугасних снарядів (у будь-якому співвідношенні) до основного знаряддя, 1300 патронів до ГВТ-кулемета і 250 – до кулемета ДШК.
Особливості бронювання ІС-6
Танк мав противоснарядную диференційовану броню. Передня частина корпусу складалася з верхньої і нижньої лобових деталей, а також двох виличні аркушів. Верхня лобова деталь, виготовлена з 100-міліметрової катаної броньової сталі середньої твердості, була розташована під раціональним кутом 65° від вертикалі. Нижня лобова деталь була товща на 20 мм, однак і кут нахилу був гірше – 52°. Вилиці корпусу розташовувалися під кутом 62° від вертикалі і були повернені на 40°. Товщина їх становила 100 мм.
Борт танка складався з зварених між собою похилого, вертикального і горизонтального бронелистов. Товщина перших двох – 100 мм. Конструкція корми танка була аналогічна носової частини. Нижня деталь і дві вилиці мали товщину 60 мм і приваривались до бортів. Верхній бронелист тієї ж товщини був відкидним і кріпився до нижнього і виличної листами болтами і петлями. Дах корпусу складалася з нерухомого листа під вежею товщиною 50 мм і двох знімних листів по 20 мм над моторним і трансмісійним відділеннями. Все днище танка складався з зварених в корытообразную форму бронелистов однакової товщини до 20 мм.
Башта танка була литим непробивним шматком броньової сталі, підданої загартуванню на високу твердість. Дах являла собою два зварених між собою 30-міліметрових листа броні. Бічні стінки, що мали товщину 150 мм, були нахилені від вертикалі на 35°. Задня частина вежі розташовувалася під кутом 25° при товщині 100 мм
Внутрішнє «оздоблення» танка
У передній частині танка класично розташовувалося відділення управління. У центрі – сидіння механіка-водія, важелі і педалі керування танком, контрольно-вимірювальні прилади, паливний розподільний кран, фільтр очистки палива, акумулятори та інше електрообладнання. Тут же знаходилась частина боєприпасів і комплекту ЗІП. Вихід і посадка проводилися через люк у верхній лобовій деталі, закривається бронезащитной кришкою. У задній частині відділення в днище був вирізаний аварійний люк.
У середній частині корпусу, з’єднаної з вежею, розташовувалося бойове відділення. Це відділення було розраховане на трьох членів екіпажу: командира, навідника і заряджаючого. Відповідно, тут розташовувалося все озброєння, прилади спостереження і наведення, а також боеукладка, радіостанція 10Р і переговорний пристрій танка. Моторне та трансмісійне відділення знаходилися в кормовій частині машини.
Втілення в комп’ютерних іграх
Хоча цей танк був експериментальним і не був прийнятий на озброєння, за його дерев’яним зразками та кресленнями розробниками деяких комп’ютерних ігор танкової тематики були зроблені віртуальні моделі ІС-6.
В World of Tanks ІВ-6 ” був одним з перших танків, доданих в гру, і користувався величезною популярністю серед гравців. Модель виглядає досить реалістично. А також «шістка» була відтворена в іншій відомій танкової гри War Thunder.
