Вихор в міфології
Що таке вихор в міфології? Вихор, або Вихор, у слов’ян – це вітер, який викликався нечистою силою і в той же час втілював її. Він асоціювався з бурею і хуртовиною. Людям здавалося, що вихор виникає з-за того, що відьми, чорти, шишиги, лісовики та інша нечисть грають весілля, вони кружляють, танцюють, б’ються.
Ще стародавні слов’яни думали, що вихор виникає, коли людина помирає «неправильної» смертю. Вихор мислився ними як самостійний персонаж: він «приходив» опівночі або опівдні, часто посушливе літо або перед грозою та зливою. Його бачили в полі, в лісі, на дорозі, в комину.
Вважалося, що крім руйнувань, він може понести людини вдалину, вдарити його про землю, а також наслати моровицю, глухоту, розлад, слабоумство, параліч, викидень. Щоб уникнути напасті, використовувались обереги, наприклад зашиті в одяг рослини (полин, буркун, часник, пижмо). Вихор можна було прогнати з допомогою плювків, кидаючи в нього палиці, каміння, гудзики.
