Що таке вихор? Коли ми чуємо це слово, у нас зазвичай виникає асоціація з рядками з вірша А. С. Пушкіна про бурю, яка криє мглою небо, при цьому «вихори снігові крутячи». Тобто «вихор» позначає грізне природне явище. Детальніше про те, що таке вихор, розповімо нижче.
Значення і походження слова
Словники визначають значення слова «вихор» як рух вітру, потоку рідини, газу. У всіх випадках це рух характеризується імпульсивністю та кругової спрямованістю.
Це слово вживається і в переносному сенсі, як правило, у літературних творах, коли автор хоче підкреслити стрімкість виникнення тих чи інших подій і їх мінливість. Так, наприклад, Карл Маркс характеризував революцію як вихор, який відкидає назад всіх тих, хто намагається чинити йому спротив.
Це слово прийшло до нас із давньоруської мови, в яку воно потрапило з праслов’янської, де означало бурю. Воно використовується українською, болгарською, словацькою, польською мовами, де має такі значення, як «завиток волосся», «стебло», «заметіль» – скрізь простежується вказівка на напрямок, або на рух.
Які бувають вихори?
Як вже говорилося вище, вихор – це могутнє природне явище, яке часто буває дуже небезпечним. Серед них відомі:
- Вихор-смерч – вертикальний повітряний стовп, що утворюється із-за підйому з поверхні землі шару повітря, що має більш високу температуру.
- Курний, або піщаний – це круговий повітряний рух, який починається у землі в денний час. Зазвичай курний вихор трапляється, коли варто малохмарна спекотна погода, і при цьому поверхня землі прогріта променями сонця більше звичайного.
- Полярний – є елементом циркуляції атмосфери Землі в її приполярних районах.
- Водяний – проявляється в потоці рідини, коли вона рухається навколо вертикальної осі – як прямий, так і зігнутою. Наприклад, океанські вихори.
У Росії слово «вихор» найчастіше вживають, коли говорять про сніговий вихор, тобто про хуртовини, бурані. Хоча необов’язково, що сніг при цьому піднімається суворо вертикально. У слов’янській міфології існує вітер-вихор, який небезпечний для людей, так як є втіленням нечистої сили.
Розглянемо два останні поняття детальніше.
Вихор – це хуртовина
Що таке вихор у значенні “заметіль”? Завірюха, хуртовина чи буран – це явище, при якому вітер переносить сніг, що падає в даний момент часу, або ж той, що випав раніше.
Його поділяють на три види:
- Поземка.
- Низова хуртовина.
- Сніговий вихор або загальна заметіль.
При поземке сніг переноситься вітром з поверхні снігового покриву висотою від півметра до двох. Це не призводить до погіршення видимості, якщо, звичайно, не йде сніг і немає димки. Поземка виникає, коли сніговий покрив сухий і несмерзшийся, а швидкість вітру більше п’яти метрів в секунду.
Низова хуртовина починається тоді, коли вітер переносить сніг з шару, висота якого кілька метрів, і при цьому спостерігається помітне погіршення видимості (від 1 до 9 км). Іноді вона може бути знижена до сотень метрів. Спостерігається і при снігопаді, і при малій кількості хмар; при немерзлом сухому покриві зі швидкістю вітру від 7 до 9 м/с.
Загальна заметіль
При сніжному вихорі сніг переноситься вітром в інтенсивному режимі в приземному атмосферному шарі вже в досить розвиненому вертикальному напрямку. При цьому стан неба (форму та кількість хмар), на відміну від двох попередніх випадків, визначити не представляється можливим.
Більш того, не можна зрозуміти, сніг падає з хмар або ж це переноситься сніг, який піднімається з наземного покриву. Горизонтальна видимість на висоті людського росту становить від одного–двох кілометрів до кількох сотень або десятків метрів. Сніговий покрив також несмерзшийся і сухий, швидкість вітру більше 10 м/с.
Перед хуртовиною або ж після неї, коли вітер слабшає, і при віддаленій хуртовини (коли сніг переноситься вітром на велику відстань) може з’явитися снігова імла – помутніння атмосфери.
Вихор в міфології
Що таке вихор в міфології? Вихор, або Вихор, у слов’ян – це вітер, який викликався нечистою силою і в той же час втілював її. Він асоціювався з бурею і хуртовиною. Людям здавалося, що вихор виникає з-за того, що відьми, чорти, шишиги, лісовики та інша нечисть грають весілля, вони кружляють, танцюють, б’ються.
Ще стародавні слов’яни думали, що вихор виникає, коли людина помирає «неправильної» смертю. Вихор мислився ними як самостійний персонаж: він «приходив» опівночі або опівдні, часто посушливе літо або перед грозою та зливою. Його бачили в полі, в лісі, на дорозі, в комину.
Вважалося, що крім руйнувань, він може понести людини вдалину, вдарити його про землю, а також наслати моровицю, глухоту, розлад, слабоумство, параліч, викидень. Щоб уникнути напасті, використовувались обереги, наприклад зашиті в одяг рослини (полин, буркун, часник, пижмо). Вихор можна було прогнати з допомогою плювків, кидаючи в нього палиці, каміння, гудзики.
