Вивчаючи літературу, неможливо випустити з уваги таку форму лірики, як сонет. Досить складно розібратися, що ж таке сонет, приклади якого можна побачити у багатьох авторів. Всі енциклопедії говорять про те, що це – складна форма, проте зустрічається безліч на перший погляд несхожих з написання творів під цією назвою. Отже, сонет – це ліричний вірш із 14 рядків. Ця різновид поезії заслужено вважається чи не найскладнішою в написанні, адже при їх складанні слід дотримуватися безлічі правил і принципів. До того ж вони відрізняються особливо літературним, піднесеним мовою і філософською темою.
Складання сонетів
Образно вірші-сонети можна поділити на канонічні і неканоничные. Класичних творів не так вже й багато, більшість віршів має відхилення від правил, проте у них все ж повинні бути помітні основні риси, притаманні жанру.
Також є кілька форм сонетів:
- італійська (abab abab cdc dcd чи cde cde);
- англійська (abab cdcd efef g);
- французька (abba abba ccd eed).
Правила прописані досить чітко, проте зараз вже практично ніхто в точності не дотримується. Є безліч прикладів сонетів із зайвими рядками або неканонічними строфами, серед них є навіть білі вірші. Тим не менше всі вони залишаються сонетами. А тому сказати чітко і просто, що ж таке сонет, дуже складно, адже треба пам’ятати, що сонет – таке твір, який є твердою формою, але тим не менш він відрізняється найбільшим різноманіттям варіацій.
Канони написання сонетів
В епоху Ренесансу були сформовані основні правила написання сонетів, а саме:
Варіації не канонічних сонетів
Ось деякі з них:
Вінок сонетів
Одна з форм поеми, яку також можна віднести до різновиду сонета. Як і для всіх поезій цього жанру, йому притаманна складна структура, однак він має ще більш складну будову, написати такий твір дано далеко не кожному поетові. Вінок сонетів – це твір, що складається з 15 сонетів. Його особливістю є те, що основна думка твору вкладається в останній сонет вінка, так званий магистрал, він пишеться першим. Після пишуться інші його частини – перший сонет починається з першого рядка магистрала, закінчується – другий, другий сонет починається останньої рядком першого уривка, закінчується третин рядком п’ятнадцятого. І так далі аж до чотирнадцятої частини твору, вона починається останньої рядком основного сонета і закінчується першою, закриваючи кільце сонетів. Цей вид лірики народився в Італії в XIII столітті, зустріти приклади таких сонетів можна у багатьох російських і зарубіжних авторів.
Тематичні групи сонетів
Є кілька груп (видів) сонетів в залежності від їх тематики:
- любовні;
- портрет;
- поетичний маніфест;
- іронічний;
- посвячення.
Спочатку сонети були покликані виражати любов їх автора, що яскраво виражено у сонетах Петрарки. Однак пізніше все змінилося. Теми сонетів стали більш різноманітні. Наприклад, цей жанр дуже наближений до образотворчого мистецтва портретними описами жінок. У них майстри слова виражали своє особисте глибоке повагу до жінок, захоплювалися ними і звеличували. Думки, які автор брав за основу сонета, незалежно від його тематики, мали одну спільну рису – красу і глибину. Винятком є лише іронічні сонети, в яких автор навмисно робить зміст вірша більш приземленим.
Історія жанру
Поява цього жанру припадає на початок XII століття, його прийнято вважати родоначальником Джакомо да Лентини – італійського поета, який жив при дворі Фрідріха II. Популярність цей вид лірики отримав не відразу, популярність йому приніс Гвідо Кавальканті, а в Європі вони стали популярні завдяки Франческо Петрарку. Найбільше поширення сонет отримав в епоху Відродження, він став практично головним жанром лірики, його писали майже всі поети цього часу. Серед них Мікеланджело, Шекспір і безліч інших. Пізніше, у XVII столітті, у трактаті «Поетичне мистецтво» Ніколи Буало була сформована теорія написання сонетів, правила, прописані в ньому, вважалися каноном довгий час.
Російські поети прийшли до цього жанру лише в XVIII столітті. Перший російський сонет був написаний В. К. Тредиаковским і був перекладом твору де Барро. Тредиаковский до того ж встановив обов’язкове кількість рядків і наявність філософської теми як обов’язкові принципи написання сонетів, які використовуються донині. Серед російських поетів також не можна не згадати Пушкіна. Він не просто писав цьому жанрі, у своєму творі «Сонет» поет представив його історію, перерахував сучасних авторів, які пишуть в цьому жанрі, тим самим підкресливши його актуальність.
У XIX – XX століттях популярним став вінок сонетів. Як і сам сонет, він виник в Італії. Перші приклади вінків належать поетів Срібного століття. У світовій поезії відомо більше шестисот таких творів.
Вільям Шекспір
Кульмінацією творчості всіх літераторів епохи Відродження стали твори Вільяма Шекспіра. Вони зібрали і поглибили всі кращі риси літератури цієї епохи. У біографії Шекспіра безліч білих плям і таємниць. Він починав свій шлях з роботи суфлера і помічника режисера в театрах, пізніше він став актором, проте по-справжньому розкрити свої таланти йому вдалося в письменницькому справі, а саме в драматургії. Творчість Шекспіра можна поділити на три періоди. Творчість цього поета відрізняється різноманітністю не тільки жанрів, але і тематик, епох і народів. Воно, здавалося б, абсолютно типово для епохи Відродження, емоційність, стрімкість розвитку подій, навіть якась казковість і фантазийность зустрічалися і в інших драматургів того часу. Однак твори Шекспіра відрізняються гармонією і приголомшливим почуттям міри в цьому морі пристрастей.
Періоди творчості Шекспіра
Перший період виділяється оптимізмом, казковістю і легкими життєрадісними мотивами. Перші твори автора не відрізнялися від класичних важких для сприйняття форм і сюжетів з безліччю діючих осіб. Таким чином молодий поет осягав ази драматургії. Пізніше він почав привносити в поезію свіжі ідеї, наповнювати їх новим змістом і шукати більш відточені, ідеальні форми, не відходячи від канонів драматургії Ренесансу. У той же час він пише цикл сонетів, які знаходять належну відома лише з виникненням романтизму.
Другий період значно відрізняється від першого, йому властива особлива трагічність і навіть деякий песимізм. В цю пору письменник ставить перед собою складні життєві проблеми, які знаходять своє втілення в трагедіях.
Третій період позначений трагикомедиями, щасливого фіналу п’єс передує справжнє буяння пристрастей з гострим драматизмом.
Збірка “Сонети”
Вперше збірник Шекспіра «Сонети» був опублікований в 1609 році. Навколо книги ходить не менше таємниць і міфів, ніж навколо біографії цього таємничо поета. Багато хто сумнівається, що сонети в циклі стоять у правильному порядку: одні припускають, що така розстановка належить видавцеві або редакторові, інші взагалі вважають, що вони розташовані довільно. Тим не менш розклад сонетів в збірнику має велике значення для розуміння його суті. Традиційно прийнято сприймати збірник таким чином: дійовими особами виступають ліричний герой, його друг і кохана (смаглява леді). Велика частина сонетів про кохання автора (ліричного героя) до його друга, чистою і чарівної, це піднесена і вірна справжня дружба. Почуття до смаглявої леді у автора, навпаки, низинні і плотські, це пристрасть і тяжіння, що поневолюють його розум. У той же час багато приписують віршів, присвячених юнакові, гомосексуальний підтекст, ці підозри посилює і те, що з 154 сонетів тільки останні 26 присвячені смаглявої леді. Тим не менш підтвердження цих припущень і так і не було виявлено. Істотною відмінністю сонетів Шекспіра від інших творів поетів тієї епохи є те, що образ коханої зображений не як міфічний ідеал краси, а як цілком земна жінка.
Сонети зі збірки можна поділити на окремі тематичні групки, проте всі вони вимальовують цілісну картину складних взаємин персонажів. Любов автора приносить не тільки щастя, але й біль розчарування, його леді зраджує йому з одним. Драматизм і загострення пристрастей наростають, але поет все ж розуміє, що він не може втратити їх обох, а дружба важливіше пристрасті.
Багато дослідників творчості Шекспіра бачать в цьому збірнику автобіографію, яка передає справжні почуття і переживання поета, справжню сповідь у ліричній формі.
Переклади шекспірівських сонетів
Перші переклади сонетів Вільяма Шекспіра, написані на початку XIX століття, були досить слабкими з естетичної точки зору. Однак варто зазначити, що такі сонети, які підкорили читачів, з’явилися вже до початку XX століття. Саме ці переклади прийнято вважати класикою. Насамперед це сонети в перекладі Маршака, ідеально передають ідеї і суть оригіналу. За них поет навіть отримав Сталінську премію другого ступеня.
А перекладені Пастернаком сонети в точності передають задум автора. Поет дуже ретельно працював над перекладами, деякі уривки він переписував кілька разів, поки не отримував ідеальний переклад. Пастернак переклав чимало творів Шекспіра, найвідомішим з перекладів став «Гамлет», але серед них лише три сонета.
Серед поетів, які переклали роботи великого драматурга, також особливо виділяються майстерністю Чайковський, Степанов і Кузнєцов.
Крім Шекспіра, приклади сонетів можна знайти у творчості інших відомих авторів. Серед них поети різних національностей і епох, але всіх їх об’єднує краса складу і піднесеність думки в їх творах.
Великий італієць
Сонети Франческо Петрарки, що увійшли в “Книгу пісень”, принесли йому велику славу, а самому жанру – широке поширення. Найбільш відомі твори оспівували жінку Лауру. Ім’я, обране їм для своєї коханої, гармонійно вписується в концепцію сонетів, воно величне і повітряне, як і почуття, яке описує автор. Франческо Петрарка в сонетах також малює красу природи. Тим не менш вона покликана лише більше підкреслити чарівність Лаури, її витонченість і привабливість. Читаючи ці вірші, можна як не можна краще зрозуміти, що таке сонет, химерні порівняння, обожнювання предмета обожнювання, наділення його неземними, ідеальними рисами. “Книга пісень” розділена на дві частини: “На життя Лаури” і “На смерть Лаури”. У першій частині Лаура представляється як жінка, втілення краси і принади всього світу. У другій вона ангел, оберігає і надихає поета. Збірник має хронологічний порядок, починаючи від зародження прекрасного почуття любові у грудях поета і аж до перетворення цієї любові, вже поутихшей після смерті предмета обожнювання, у всесвітнє, райське, ідеальне відчуття.
Шарль Бодлер
Шарль Бодлер став попередником і вчителем символістів, глибина образів та ідей виражена не тільки в сонетах. У своїх збірках поет виражає єдність музики і слова, красу думки, якусь готичності і особливу привабливість створених ним образів. Ця задумка втілюється і в сонетах, що увійшли до збірки «Квіти зла». Ці твори якнайкраще ілюструють, що таке сонет, і які особливі ідеї він повинен передавати.
