Злам і спайність
Під спайність розуміється властивість мінералу розщеплюватися або розколюватися в певному напрямку. Так, після розлому найчастіше утворюється гладка блискуча поверхня. Щоб домогтися такого результату, потрібно розщеплювати мінерал по строго певній лінії. Існує п’ять градацій спайності:
- вельми недосконала – коли спайність майже відсутній;
- недосконала – розщеплення з деякими труднощами;
- середня або ясна – розколювання матеріалу з уламками або нерівностями;
- досконала – при ударі молотком матеріал буде залишати уламки з задовільною спайність.
- досить досконала – мінерал підлягає споювання на невеликі пластини без всяких утруднень.
Діагностичною ознакою для багатьох мінералів є наявність відразу декількох напрямків спайності. За підсумком розщеплення мінерал має злами, який також володіє певними властивостями. Так, вчені виділяють п’ять типів зламу:
- раковистый – схожий на мушлю;
- занозистый – для зламу характерні волокнистості або матеріали волокнистого змісту;
- нерівний – наявність недосконалої спайності (наприклад, у апатиту);
- ступінчастий – за результатами спайності утворюється майже ідеально гладка поверхня (місцями може мати, однак, нерівності у вигляді сходинок);
- рівний – на поверхні мінералу за результатами споювання відсутні які-небудь помітні вигини або нерівності.
Існує і ряд інших ознак, за якими можна визначати мінерали. Це, наприклад, побежалость – наявність тонкої кольорової плівки, яка утворюється на речовині за результатами вивітрювання або окислення. Також слід виділити крихкість, що вказує на міцність мінералу, і магнитность, що характеризується вмістом двовалентного заліза.
