У чистому вигляді директивне ціноутворення зникає з економічного життя планети. Останні країни, які поступово відмовляються від домінуючого положення державної власності на засоби виробництва, – Китай, Куба і Північна Корея. Вони все більше використовують ринкові механізми регулювання ціни. Але все одно однозначної відповіді на питання про те, директивне ціноутворення – це якась економіка, поки немає. Багато країн світу, як і раніше використовують державне ціноутворення в деяких сферах діяльності.
Що значить директивне ціноутворення?
З назви методу встановлення ціни зрозуміло – все робиться згідно з директивами зверху, що характерно для централізованої економіки. Здавалося б логічний спосіб встановлення ціни в залежності від того, скільки витрачено ресурсів на його виробництво, приводив у більшості випадків до їх завищення.
При директивному ціноутворенні ціни встановлюються шляхом підсумовування витрат на виробництво, розраховані виробником товару, які він, природно, брав із запасом, та норми рентабельності. Остаточна величина після “перевірки” встановлювалася державним органом. Ціни на товари тут не залежать від попиту на них, тому одні товари були в надлишку, а інші “змітали” з полиць магазинів. Слабка зв’язок виробництва товарів і послуг від їх розподілу призводить до диспропорцій в економіці.
