Опис Петербурга
Тема Північної столиці стала особливо популярною при написанні фізіологічних нарисів в російській літературі. Це місто стало уособленням історії країни, її прагнень і майбутнього. З одного боку Петербург сприймався як місто, що з’єднує Росію та Європу, з іншого — став чином протиріч у вітчизняному характер і культурі. Якщо у романтика Пушкіна Петербург був справжнім величним містом, прикладом досягнень Петровської епохи, то через 20-30 років – це зосередження чиновницької Росії, де царювали одиниці і животіли від безцільної життя більшість людей.
Інший Петербург перестав у повісті Гоголя «Шинель». Тут місто – величезне чудовисько, проглотившее всіх цих нікчемних людців і дрібно їх переварює. Цю тенденцію підхопили інші автори і незабаром світ побачили безліч фізіологічних нарисів на цю тему. Особливою популярністю користувався збірник «Фізіологія Петербурга», до складу якого включили твори Бєлінського, Некрасова, Григоровича і Даля. Ця книга стала своєрідним маніфестом представників «натуральної школи», тут були втілені всі художні прийоми фізіологічного опису.
