Реалізація та обмін товарів вимагають існування певного регламенту, завданням якого є контроль за дотриманням прав всіх учасників торгового процесу. На сьогоднішній день цю функцію виконує Віденська конвенція, створена в 1980 році і прийнята 85 країнами світу. Своєю появою вона замінила Гаазькі однакові закони про купівлю і продаж при веденні міжнародної торгівлі, створені в 1964 році.
Чому з’явився цей документ?
Головна причина створення Віденської конвенції – серйозні недопрацювання, які були допущені при формуванні попередніх законопроектів у 1964 році. Вони вимагали продовження уніфікації норм, які б контролювали обмін товарів між країнами. У 1966 році була створена додаткова комісія при ООН, в чиї обов’язки входило аналіз міжнародної торгівлі і прав беруть участь у ній підприємців та організацій.
Після проведення аналізу нормативної бази висновків, прийнятих в 1964 році була сформована робоча група, в яку увійшли представники понад 35 країн. Завданням цієї групи була розробка правил, які б регламентували купівлю та продаж різних товарів на міжнародному ринку. Учасниками групи було створено цілий ряд проектів з даної тематики, однак всі вони не відповідали вимогам, які пред’являлися до торгівлі урядами різних країн світу. Перший варіант документа, що отримав схвалення від усіх країн-учасниць, був створений в 1977 році.
На сьогоднішній день Віденська конвенція міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року є загальною нормативною базою, що використовується при проведенні торговельних операцій між двома і більше організаціями, розташованими в різних державах. При здійсненні стандартних операцій принципи угоди використовуються безпосередньо, обидві сторони не повинні визначати свої права і обов’язки, оскільки вони очевидні. Визначеність і передбачуваність коректного товарообміну за рахунок цього істотно збільшуються.
Крім усього іншого, цей документ є своєрідним захистом для невеликих підприємств, а також приватних торговців із країн. Найчастіше саме їх інтереси порушуються при спробі вирішення питань, пов’язаних з міжнародним товарообігом. Слід також враховувати, що вони мають досить скромними можливостями для отримання юридичної допомоги, необхідної для формування договору та обговорення умов співпраці між двома зацікавленими сторонами.
