Гуманізм французького екзистенціалізму
Розглянемо докладніше філософію Сартра. Бог, на його думку, існувати не може, тому що він представляв би собою «мисляче Буття». А це суперечить природі речей. Буття – це матерія, навіть «звалище слизу», як гарно висловився філософ. Людина прагне піти від цього. Релігійність – це спотворене бажання самому стати богом, надлюдиною. Це прагнення змінити буття. Спокою для справжньої людини немає і бути не може, є тільки ризик. Справжнє буття людей – це свобода. Причому свобода повинна бути абсолютною, від усього, в тому числі і від застарілих моральних норм. Основні положення цієї філософії описані в роботі Сартра «Екзистенціалізм – це гуманізм». Буття являє собою хаос, який не можна впорядкувати. Доведеться пройти через страх, розпач і почуття безвихідності, щоб зрозуміти, що ми несемо відповідальність за наш вибір. Той, хто витримає це випробування, зрозуміє, що в житті немає сенсу. Екзистенціалізм – це гуманізм, тому що допомагає людині відбутися.
Такий індивід сам надає сенс свого життя, сам створює його. Саме екзистенціалізм, вважає філософ, дарує силу протистояти викликам, які гублять нашу цивілізацію. У цій роботі, написаній в 1946 році, Сартр захищає своє вчення від звинувачень у похмурості і песимізмі, пояснюючи, що це дуже чесна і позитивна теорія. Правда, Хайдеггер, на ідеї якого посилався французький філософ, згодом заявив, що той неправильно зрозумів його тези або ж інтерпретував їх на догоду своєму суб’єктивізму. Він розкритикував Сартра у своєму «Листі про гуманізм».
