Історія дипломатії в післявоєнний період
Початок XX століття виявило у світовому співтоваристві нерозв’язні конфлікти, які в результаті призвели до найстрашнішої трагедії в історії людства – першої Світової війни. Укладений у 1919 році Версальський мир був нетривким і ілюзорним. Сильні світу цього розуміли, що щоб уникнути повторення трагедії необхідно наявність міжнародного органу, здатного вирішувати назрівають суперечності.
Вважалося, що цим органом стане заснована у цьому ж році Ліга Націй. Однак вагомим мінусом було те, що повноваження заснованого органу виявилися вельми обмежені і стосувалися тільки військової складової. Можна сказати, що військова дипломатія цього періоду досягла своєї вищої точки розвитку, в той час як економічна, торговельна та інша сфери залишилися осторонь. Як стало видно надалі, функціонування Ліги Націй не допомогло уникнути другої Світової війни, ще більш масштабної і кровопролитною. Цей факт, як вважають багато істориків, говорить про провал політики дипломатії цього періоду.
У 1946 році Лігу Націй змінила Організація Об’єднаних Націй (ООН), яка взяла у свої руки відновлення і функціонування післявоєнного світу. Поряд з військовими питаннями вирішувалися економічні та соціальні аспекти, що дало потужний поштовх розвитку мирних взаємин.
В 1961 році була прийнята “Віденська конвенція про дипломатичні зносини”, що об’єднала і структурировавшая всі існуючі до цього теоретичні і практичні моменти мирних взаємин. Положення конвенції залишаються актуальними і понині.
