Що таке бібліографія, її види і які існують вимоги для написання бібліографічного опису? Цього літературного розділу призначено окреме місце у видавничій напрямку. Вся життя, думки, страждання того чи іншого людини розкриваються саме в цьому напрямку – бібліографії. Книги найкращим чином розповідають про життя і творчість письменників. Життєві події найвидатніших композиторів давніх епох, можуть бути розкриті нинішньому поколінню тільки за допомогою подібних текстів. Що таке бібліографія?
Значення слова “бібліографія”
Бібліографія (ін грец. – «література», «кореспонденція книжок», «книжка», «рядки») – своєрідна сфера інформативної роботи, суттю якої вважається інформативне керівництво, інформативна інфраструктура, що забезпечує збори, просування і застосування бібліографічних даних. Найважливіші проблеми бібліографії – уніфікація бібліографічної роботи в існуючому кількості бібліографічного відображення, формування бібліографічних покажчиків та індексів цитування, систематизація паперів. Робота ця досліджується в рамках бібліографознавства, як і академічні витримки. Що таке бібліографія?
Бібліографічний опис
Елементи бібліографічного відображення наводяться в точній певної черговості і розділяються між собою відносними партитивными символами. Для такого поділу є певний список символів, між якими не повинно бути пробілів. Рідкісним випадком відбувається оформлення (.) і (,). В даному випадку прогалини використовують тільки після розстановки знаків.
Схема відображення бібліографічного опису у книжках:
- заголовок (ПІБ творця);
- головне назва: відомості, що відносяться до змісту (зб. ст., посібник, керівництво і ін); дані про відповідальність (автори, укладачі, редактори та інші); дані про перевидання;
- роль видання (місто): книговидавництво, час видання;
- обсяг (кількість сторінок).
Оформлення бібліографічного переліку
На питання про те, що таке бібліографія, було отвечено вище, тепер же буде розібраний перелік описів. Бібліографічний включає однойменні описи використаних (цитованих, осматриваемых, згадуваних) і рекомендованих документів.
Загальні принципи формування бібліографічного переліку:
- нумерування застосованої літератури, безперервність починається з першого і до останнього джерела;
- формування переліку застосованої літератури рекомендовано здійснювати за принципом іменного покажчика (в сукупному алфавітному порядку авторів і заголовків) у такій черговості: джерела в російському стилі; джерела в стилях для людей, що використовують кирилицю; джерела в стилях для тих, хто сприймає латиницю; джерела в стилях для тих, хто користується графікою;
- електронні засоби вміщуються в єдиний книгописный перелік згідно з зазначеною системою;
- подання ключів, введених в переліку, здійснюється в узгодженні з існуючими бібліографічними інструкціями, визначеними у 2003 році.
Бібліографія – ГОСТ, які пред’являються вимоги
Державний еталон (СТАНДАРТ) 7.1-2003, зачіпає правила написання бібліографії, свідчить, що бібліографічний перелік здатний містити:
- уявлення про однією версією видання (книжки, збірники, автореферати, дисертації, електронні дані та інше);
- уявлення про складовою частки цього документа – аналітичний та бібліографічний (нотатки збірника, журналу тощо).
Таким чином, слід зробити висновок, що до будь-якого друкованого матеріалу пред’являються свої вимоги щодо оформлення бібліографічного списку. Це полегшує процес створення того чи іншого твору.
